Перші «Бандерівські читання», започатковані клубом читачів БФ «Фонд громад «Рідня» 3 січня цього року, сподіваємося, стануть щорічними. Напередодні про силу постаті Степана Бандери нагадали всьому світу самі москалі, коли атакували аграрний університет у Дублянах, де два роки навчався провідник української ідеї. Він не дає їм спокою навіть через майже 65 років по смерти. Ще більше про цю силу довідались учасники «Бандерівських читань» завдяки дуже сильним спікерам, які явилися того дня в музей-садибу Степана Бандери у Стрию.
Проходили «Бандерівські читання» не за сухими академічними канонами, бо й сам Бандера був людиною, здатною не тільки боротися та надихати людей на боротьбу за вільну Україну, а й кохати, проявляти чуйність, часом навіть відтінки меланхолізму в стосунках з тими, кого любив.
Зрештою, і міський голова Стрия Олег Канівець, якому належало дати старт серйозним обговоренням, намалював присутнім не ідола на високому п’єдесталі, а образ людини, що з юних літ вибрала для себе шлях, пов’язаний із тяжкими випробуваннями, та посилено готувалась до них.
Логічно було б після цих слів запросити до слова Зеня Ханас для презентації своєї книги «Чотири ватри» про дитячі та юнацькі роки Степана Бандери і його друзів-пластунів, щоби проілюструвати слова попереднього спікера. Та хіба могли організатори знати, про що говоритиме мер! Тож вони першим заклали у програму презентацію книги Микола Посівнич “Степан Бандера – Провідник української ідеї”.
Микола Посівнич також розпочав нестандартно. Перед виступом він вручив подяку одного зі спецпідрозділів ЗСУ голові наглядової ради БФ «Рідня» ПЕТРО МАКОВСЬКИЙ за допомогу в придбанні спеціального теплого одягу. Бо ж справа боротьби за вільну Україну, символом якої в 40-ві роки минулого століття став Бандера, тепер відбувається на новому рівні. Далі присутні слухали відомого українського історика та громадського діяча Посівнича з великою увагою. Найбільш уважними були ті, що розмістились у сусідній залі, позаяк голоси спікерів сюди доносилися дещо тихіше. Організатори й подумати не могли, що бажаючих стати учасниками читань буде удвічі більше, ніж вони передбачали. Частині з них навіть довелося стояти, та ніхто не покинув читань, бо насправді тут було дуже цікаво.
Цікавим було і несподіване явлення колективу «Миколаївська Маланка» після презентації книги Зеновії Ханас «Чотири ватри». Народні артисти вихором увірвалися до зали та закрутили такі дійства, що в більшості з присутніх від сміху на очах виступили сльози. Якби організатори світового сатанинського шабашу з кремля побачили українську різдвяну радість у час, коли вони всі сили кидають на те, щоби ввергнути українців у пекельну безнадію, цього, мабуть, не переніс би навіть головний слуга володаря пекла на Землі путін.
Іншим спікерам виступати перед таким розігрітим залом було великим задоволенням. А пощастило мати в цей час слово Провіднику ОУН Олегу Медуниці із Сум. За збігом обставин, саме Суми є містом-побратимом Стрия. Слухачів не могла не вразити в його виступі одна дуже промовиста деталь. Недавно він був у Калуському районі та хотів заїхати до Старого Уринова, де народився Степан Бандера. Звісно, увімкнув GPS, але він чомусь не працював. Коли ж навігатор запрацював, він запропонував їхати до Угринова через… Африку. Подібні вибрики космічної навігаційної системи, спричиненій російськими хакерами, він бачив у прифронтовій зоні, коли возили допомогу в одне із міст. Це місто тоді зазнало ракетного обстрілу. Тож він почав хвилюватися, чи не полетить ракета в одне із місць пам’яті українців. На щастя, Бог милував нас.
Про важливість збереження історичної пам’яті говорив у своєму виступі Святослав Шеремета – керівник меморіально-пошукового центру «Доля», депутат Львівської облради. Йому було чим ілюструвати свій виступ. У перший день цього року москалі нанесли ракетні удари по музею-садибі Романа Шухевича в Білогорщі та по аграрному університету в Дублянах. Звісно, ми відновимо зруйноване. Та своїми ударами навіть ординці зі Сходу показують, що стрижневою у побудові нової України має стати історична пам’ять.
Це підтвердив і останній спікер – один із найвідоміших експертів сучасної України, полковник у відставці Петро Черник. Він розпочав свій виступ цитатою з Декалогу українських націоналістів: «Я дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя»… Власне, те, що ми опинилися на межі цивілізаційного зіткнення в геополітичному вимірі, визначає та буде визначати нашу долю в найближчому майбутньому. Головні випробування ще попереду – такий висновок випливав із його аналізу, й це стало холодним душем на голови слухачів. Та завершив свій виступ пан Черник на оптимістичній ноті, нагадавши про присутність Самого Бога в глобальній системі координат. Його промисел є визначальним в історії, як би цьому не перечили сильні світу цього. А Бог, схоже, прихильний до України…
