Навіть тепер український спорт не поспішає цілковито очиститися від московської корости.
Луганський футбольний клуб «Зоря», який не виступав у рідних стінах із 2014 року, коли Московія загарбала частину Українських східних теренів, дотепер має логотип на формі з написом «Заря». Факт мав би зацікавити відповідні органи, бо за вісім років можна було змінити емблему. Тим паче, що це не вельми складна процедура. Видається, що керівництво клубу свідомо ігнорує зміни й прихильне до одвічного ворога.
Хто тільки не дорікав луганцям за цю відверту ганьбу. Тепер в авангарді боротьби стоїть криворізький «Кривбас». Доволі кумедна ситуація, бо донедавна у лавах «криворогих» були тренери і гравці, які працювали-виступали у так званих ЛДНР. Більше того, так само не так давно найвідоміший репрезентант міста не вбачав у тотальній русифікації жодної крамоли і виправдовував усе сумної слави гаслом «Какая разніца?».
Також нині містом верховодить, є начальником його військової адміністрації, знаний у минулому українофоб Олександр Вілкул. Годі перечислювати всі його минулі діяння: партія регіонів, опозиційний блок, віцепрем’єрство в уряді Азарова і таке інше. Все це він пояснює винятково діями в інтересах України, бо вбачав у цих угрупуваннях найсильніший економічний потенціал для розвитку країни. Тепер Вілкул робить світлини не з промосковським злочинцем Царьовим, а з Дмитром Ярошем. Залишається вірити у щире прозріння усіх вище згаданих.
Окрім «Зорі», яка вдалася до чергової провокації. Річ у тім, що вже далекого 1972 року цей клуб ставав чемпіоном совєтського союзу. Під час календарного матчу супроти харківського «Металіста» луганці використали емблему тодішньої форми команди, змінили тільки назву «Ворошиловград» на «Луганск». При цьому зберегли напис ворожим «язиком».
Очевидно, найперше відреагувати на злодіяння «Зорі» мала б Українська асоціація футболу: вказати клубу, звернутися до відповідних правоохоронних органів тощо. Але достойникам від гри мільйонів в Україні зараз не до того. У них нині більші клопоти. Очільник УАФ Андрій Павелко, який, як і «Кривбас», не так давно «докорінно змінив погляди», одягаючи вишиванку і послуговуючись українською мовою, підозрюється у зловживанні службовим становищем щодо заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах. У будинку Павелка проводили обшук, факт якого він спершу заперечував. Наразі, головний український «футболіст» має статус свідка у справі. Але до статусу підозрюваного вельми недалеко. Інакше, навіщо проводити обшук у помешканні свідка?
Йдеться про витрати отриманих від УЄФА коштів на елітні продукти харчування замість розвивати український футбол. Звісно, на продуктах легше сліди замести. Хто там порахує випиту каву і з’їдені канапки? Але ж в якій кількості!
Пікантності ситуації додає той факт, що Українська асоціація футболу звернулася до Європейського суду з прав людини щодо компенсації масштабних збитків, завданих українському футболу Московією. У Страсбурзі позов УАФ прийняли до розгляду, що вважається неабияким успіхом. Зазвичай, цей суд відмовляє у розгляді позовів супроти так званої російської федерації у понад 90 відсотків випадках. Напевне, судді свідомі того, що нині діється довкола УАФ і її очільника.
У день проведення обшуку в будинку Павелка, Генеральна прокуратура вручила документ про підозру генеральному секретарю та віце-президенту УАФ Юрію Запісоцькому, сталося це на кордоні України з Польщею. Виїхати з країни йому все ж дозволили. Варто нагадати, що правоохоронці мають запитання до футбольних достойників ще із 2018 року. Тоді було порушено справу щодо зловживання службовим становищем під час реалізації програми «Будівництво футбольних полів із штучним покриттям у регіонах України».
У 2016-2017 роках така собі компанія «Newport Management Limited» отримала понад 4 мільйони євро від УЄФА за участь збірної України у Євро-2016. Далі були майже 20 розпоряджень на суму 3,2 мільйона євро щодо придбання чаю, кави, морепродуктів, електротехнічного обладнання. Усі підписав Запісоцький.
Не треба бути пророком, аби передбачити, що достойники від українського футболу нині більше переймаються власною шкірою, ніж грою мільйонів. Прикро, бо є нагода все ж поїхати національній команді України на світову першість у Катарі. Іранські футболісти та спортивні чиновники закликали ФІФА усунути їхню збірну від участі в Мундіалі через «жорстокість і войовничість країни щодо власного народу», які «досягли критичної межі».
З-поміж підписантів звернення легендарний футболіст Алі Даеї, який свого часу захищав кольори мюнхенського «Байєрну». Він також підтримує всі акції протесту в Ірані, через що його заарештували. Річ ясна, іранський режим близький до скону. Звідси, в агонії, й спокуса на гроші кремлівського злочинця і продаж москалям дронів і балістичних ракет.
Очевидно, арешт Даеї, який, зокрема, був запрошений ФІФА як почесний гість для проведення жеребкування чемпіонату світу, спонукає чиновників до рішучих дій. Іран дискваліфікують. Услід за москалями, яких позбавили права участі у міжнародних турнірах майже відразу після їхнього повномасштабного вторгнення в Україну.
Нині кацапи вмовляють збірну Таджикистану зіграти з ним так званий товариський матч. Поєдинок планують на середину листопада, в Душанбе. Далі мав би бути матч з узбеками, в Ташкенті. Вже відбулася зустріч із киргизами, в Бішкеку. Додати нічого. При всій повазі до азіатів, їхнє місце на дні міжнародного рейтингу. Кепкують із цього й самі москалі, називаючи ймовірні виїзди їхньої збірної «світовим турне» і що саме це і є «багатополярним світом», про який так багато просторікує Путін. Уболівальники запитують, навіщо ці матчі, навіщо гравцям ігрова практика, якщо вони вже будуть пенсіонерами на той час, коли Московію знову допустять до міжнародних змагань.
Треба сказати, що московити мають «впливове» лобі. Як то такий собі генеральний директор футбольного клубу «Севастополь» Валерій Чалий, який переконаний, що «Америка підім’яла всіх під себе» і що «західні чиновники з Європи та Америки використовують спорт як важіль політичного впливу на країни». Цей бовдур закликає обрубати важелі, після чого люди в світі усвідомлять, що «вони не можуть без Росії ні в політичній ситуації, ні в спорті, ні в економіці». Далі – більше. Чалий закликає «не дивитися на Захід і думати, коли вони нас приймуть. Ми повинні зробити так, щоб Росію про це просили, а не ходити з простягнутою рукою. Таких ніхто не поважає, а ми повинні себе поважати і змусити всіх зважати на нас».
Насамперед, треба, щоб на Московії поважали самого Чалого. Команди з анексованого Криму дотепер не прийняті у кацапські чемпіонати. Скільки б він не волав про це. Зрадників не шанує ніхто. Обурення всім попри мешти.
Натомість, уже зовсім скоро всім цим чалим доведеться відповідати перед законом за зраду Батьківщини. Тоді вже на них «зважать» і «відвантажать» чимало років. Згідно законів України.
Григорій Жибак
