Олег Вітвіцький: «Алярмик поступово стає ворогом Путіна №1»

У середині травня в Україні стартувала нова хвиля презентацій книжок про Алярмика – юного і веселого вояка Української Повстанської Армії. Поштовхом для неї стало перевидання «Пригод Алярмика та його друзів» – захоплюючої розповіді про боротьбу за волю України різних поколінь Героїв: від вояків УПА до кіборгів-бандерівців сучасності.

Про особливості реалізації проекту «Алярмик – український супергерой» говоримо із його ініціатором та координатором, автором «Повстанської абетки» і «Пригод Алярмика та його друзів» Олегом ВІТВІЦЬКИМ.

– «Пригоди Алярмика та його друзів», друге видання із серії книжок про Алярмика, поступово набирає не меншої популярності, ніж відома «Повстанська абетка». В чому секрет такого успіху?

Першочергово варто сказати про те, що ми обрали незайняту, але надзвичайно актуальну нішу – висвітлення, у легкій літературній формі, тематики збройної боротьби українців минувшини і сучасності. На неї, і це вже доведено десятками презентацій, є серйозний суспільний запит. При чому він виник, власне, вже після Революції Гідності, отже, після виходу у світ «Повстанської абетки». Тому, коли ми логічно підійшли до наступного кроку, то почали отримувати заявки щодо презентацій «Пригод Алярмика» ще до їх фактичного видання. При чому, ці запрошення надходили з різних куточків України – від Закарпаття до Донбасу, від Сум до Одеси. Це свідчило про те, що проект «Алярмик – український супергерой» набув рис самодостатнього явища і чимало людей з цікавістю спостерігають за його розвитком.

Бо ж і в самому процесі розвитку проекту ми також використали певні нестандартні технології. Хтось може побачити в цьому і слабку сторону, але, принаймні на початку проекту, ми свідомо відмовились від його надмірного рекламування. Скажу більше, як це не парадоксально, ми майже не працювали з книгарнями чи великими видавництвами. Виступивши у ролі видавців, ми свідомо чекали моменту, коли мали спрацювати механізми гармонійності і ненав’язливості, адже, не забуваймо, що мова йшла про адаптацію непростих і серйозних тем для дитячо-юнацької аудиторії. Тому більшість презентацій ми провели там, куди нас запрошували, уже дізнавшись про проект, а не навпаки. Тобто, не ми шукали аудиторію, а читачі знаходили нас. І цей підхід дав свої добрі плоди!

Такі, що «Повстанську абетку» було перевидано вже чотири рази, а «Пригоди Алярмика та його друзів» виходять вдруге протягом року…
Справді, саме цей момент я вважаю показником ефективної роботи. Не було б запиту, книжечки могли б припадати пилюкою роками, а так вони розлітаються, мов «гарячі пиріжки» і змушують нас видавати нові наклади.

Дякувати Богу, маємо добрих і шляхетних партнерів, які розуміють важливість такого типу роботи з підростаючим поколінням і допомагають нам реалізовувати цей проект.

Зокрема, друге видання «Пригод Алярмика та його друзів» вийшло за підтримки Фундації «Будучність» – Фонду Семена та Ольги Біди, а, також поштово-логістичної Групи «Meest Group», за що ми, як і тисячі нових юних друзів Алярмика, їм безмежно вдячні.

Особливо ж хочу відзначити нашого постійного опікуна і справжнього «хрещеного батька» Алярмика – Петра Мицака, ветерана визвольної боротьби, який від самого початку проекту щиро вболіває за його успіх.

Не забуваємо ми і про багатьох інших людей, які підтримують проект – видавців, редакторів, громадських діячів, організаторів презентацій і, звісно, читачів з усіх куточків українського світу. Вважаю, що «Алярмик – український супергерой» – це спільний проект усіх його прихильників і тому, часто жертвуючи якимось власними справами, з радістю відгукуюсь на запрошення.

Так із новим накладом ми вже побували в Івано-Франківську, де мали чудову зустріч із школярами у Музеї визвольної боротьби ім. Степана Бандери, відбуваємо кілька презентацій на Тернопільщині, зокрема, і під час теренової гри «Легенда УПА». А на черзі – зустрічі із українцями Італії, які запросили нас на Свято Героїв до Риму. Тобто, географія презентацій – надзвичайно широка, як ми жартуємо: «Від Криму до Риму», від великих міст до шкільних аудиторій у маленьких селах.

Можливо популярність проекту пов’язана і з тим, що, свого часу, «Повстанська абетка» наробила неабиякого галасу у кремлівських ЗМІ. Путінські прислужники навіть стверджували, що, замість «Букваря» в українських школах вивчатимуть «бандерівську азбуку»…
Так, від дня свого народження Алярмик не дає спокійно жити усьому «русскому міру». Як зазвичай буває, кремлівські пропагандисти засудили «Повстанську абетку», не читаючи її. Адже, якщо б вони бодай перелистали її сторінки, то не змогли б зустріти там жодних ознак агресії чи ненависті. Навпаки, натрапили би на питання честі, гідності, відваги і єднання між вільними народами.

Більше того, книжка абсолютно не претендувала на статус підручника! Якщо хтось із вчителів і використовує матеріали «Повстанської абетки» в навчально-виховному процесі, то зовсім не у «примусовому порядку», як про це написали путінські ЗМІ.

І, безперечно, «Повстанська абетка», як і «Пригоди Алярмика» не є класичною дитячою літературою. У книгах переплетені історія визвольної боротьби і сучасність, вигадані і реальні історичні персонажі, сатира і гумор, навчання і гра. То ж наша читацька аудиторія – «від трьох до сто трьох років», адже кожен, в залежності від віку, може знайти у виданнях щось своє.

А справжня причина істерії Кремля лежить на поверхні. Її можна проілюструвати цитатою із відгуку одного із читачів «Повстанської абетки» з Маріуполя. Він, зокрема, написав: «Якщо б у нас була можливість виховуватись на подібних книжках з початку 90-х років, на Сході України не було б зараз жодної війни…» На жаль, війна триває, але Кремль інтуїтивно відчуває загрозу не стільки від військового протистояння, скільки у змаганні за світогляд нового покоління українців. Путіну і так виявилась не по зубах сила українського духу, тому він прискіпливо відслідковує будь-які наші дії в напрямку національно-патріотичного виховання молоді, боячись появи нової багатомільйонної генерації вишколених бандерівців. Образно кажучи, Алярмик для нього стає ворогом №1, адже з кожним днем рейтинг Путіна падає, а Алярмика росте!

Знову ж таки, не без допомоги нових «Пригод Алярмика»…
Мабуть так, адже у цій книжці ми свідомо зробили акцент на кількох принципових аспектах.

По перше. Червоною ниткою через усі розділи, яких у книжці десять, проходить ідея української героїки і непереможності. Із кожного випробування, із кожного герцю, із кожного бою Алярмик та його друзі виходять переможцями. І це не просто вигадка автора, це та історична правда, яку від нас приховували роками. Нам не сміли голосно говорити про те, що синонімами до слова українець є поняття переможець, воїн, герой.

Інша правда полягає в тому, що збройна боротьба в обороні нашої землі тривала століттями і мала історичну тяглість. Тому у «Пригодах Алярмика», окрім повстанців, зустрічаємо і володарів з минулого – князів, гетьманів та січовиків, і воїнів сучасності – нездоланних кіборгів.

Третій наголос ми зробили на боротьбі повстанців саме проти німецьких окупантів. Адже створена у 1942 році УПА, на момент свого заснування, не мала інших ворогів, ну, хіба що – червоних партизан, протистоянню з якими присвячений один із розділів книги.

І останнє, на чому хочеться наголосити, у «Пригодах Алярмика» відображено спільну боротьбу вільних народів Європи проти тоталітарних режимів – нацистського та комуністичного. Є чітка межа між добром і злом, правдою і обманом. І це, на мій погляд, не може залишати читача байдужим…

Ну, а що каже влада? Чи виникає у неї інтерес до проекту, який має такі важливі надбання у сфері національно-патріотичного виховання? Можливо, до вас звертались якісь державні структури щодо підтримки видання книжок, організації презентаційних турів чи номінації на якісь премії?
Щиро кажучи, важливішим є визнання народне, читацьке. Щодо представників влади чи літературного бомонду, то тут, наразі, існує певна дистанція. Я ж чудово усвідомлюю, що книжки далекі від якогось еталону досконалості, адже не є професійним літератором і роблю лише перші кроки у сфері книговидання. То ж про жодні титули чи номінації, наразі, мова не йде.

Проте, звичайно, було б непогано, щоб люди, яким доля надала унікальний шанс вивести Україну на якісно новий рівень життя, в усіх його вимірах, скористались енергетикою, яка, в тому числі, закладена і в нашому проекті. Адже там – ключ до виховання справжнього покоління переможців, там – потужна зброя проти ворогів. Ми знаємо, як це все можна застосувати для добра української справи і цілковито відкриті до діалогу і співпраці.

І вже мабуть, готуєте якісь новинки проекту, адже може скластись хибне враження, що «Алярмик – український супергерой» – це лише книговидання…
Справді, маю наголосити, що книжки – то лише стартовий етап проекту. Умовно кажучи, ми мусили пройти період брендування, апробувати, як сприйматиметься у суспільстві наша ідея, а тоді рухатись далі.

Власне, наступні етапи вже не за горами. Плани достатньо амбітні: від створення шкільного приладдя і канцелярських виробів до сувенірів та елементів одягу. Можливо, з часом з’явиться ще одна частина «Пригод Алярмика», але найбільша наша мрія – проба сил на полі мультиплікації. Знаю, що ця справа не з дешевих, але, впевнений, що вона мала б успіх, адже, повторюсь, відчуваємо потужний суспільний запит на подібний продукт.