Міжнародний олімпійський комітет не допустив спортсменів із Московії та Білорусі до участі в Азійських іграх, які візьмуть старт 23 вересня.
Рішення високі олімпійські достойники, нібито, прийняли через технічні причини. Як на мене, важливим є сам факт неучасті репрезентантів злочинних країн в Іграх. А чому так сталося – питання «надцяте». Доволі кумедно, бо москалі значною частиною території належать до Азії. Відтак, могли б змагати з іншими країнами цього континенту. Але і там їм не раді. Олімпійський саміт, що відбувався груднем минулого року, здавалося, дав сподівання кацапам і їхнім поплічникам білорусам на позитивний вислід. Але, врешті, їм було відмовлено.
Схоже, така сама доля спіткає їх і наступного року, коли в Парижі відбуватимуться ХХХІІІ літні Олімпійські ігри. Навесні мер цього міста Анн Ідальго заявляла про неможливість участі спортсменів країни-терориста в Іграх. Тепер, минулого тижня, схожу заяву зробив і президент Франції Еммануель Макрон, який не бажає бачити в своїй країні «російських спортсменів під національним прапором». Вельми дисонує слово «національним», бо яка то нація? Зігнані в одну кошару сотні поневолених народів аж ніяк не можуть вважатися нацією.
Але річ не в тім. Москалі з білорусами плекали надію, що участь в Азійських іграх дозволить кваліфікуватися на Олімпіаду-2024. Тепер, якщо навіть цей непередбачуваний і продажний МОК забажає щось «вчудити» на користь злочинців, то не буде спортивних підстав допускати їх на Ігри в столиці Франції. На основі чого? Яких здобутків і результатів?
На болотах завили. Такий собі їхній «кінь» закордонних справ Калантарян, більше знаний як Лавров, неабияк обурився, вдався до вже звиклих просторікувань про політизацію спорту, «знущання над здоровим глуздом» і таке інше. Цікаво, чим для цього кривавого покидька є розв’язана ними війна в Україні, вбивства дітей, людей, катування, руйнування? Чи здоровий глузд може це сприйняти?
Далі цей «лошадь» навіть згадав найголовнішу кремлівську істоту, яка також збентежена дискваліфікацією. Відтак, вони змушені «шукати інші форми розвитку незалежного, деполітизованого, чесного змагального спорту». Схоже, можуть знайти. Подейкують, гряде візит до Московії північнокорейського диктатора Кім Чен Ина. Інакше, хто нині, за малим винятком, хоче мати справу з прокаженими москалями. З-поміж іншого, домовляться й про «незалежний, деполітизований і чесний спорт». Він у цій країні на такому рівні, що пересічні громадяни знають і беззаперечно вірять у перемогу своєї збірної в фіналі останнього чемпіонату світу над самими бразильцями з результатом – 6:2… На голову не налазить, але це факт.
Вторує своїм високим покровителям і така собі «прес-алкаше» так званого москвинського міністерства закордонних справ Марія Захарова. Зі слів цієї особи, відсторонення кацапів і білорусів є «збоченням із олімпійським рухом», що його «зробили англосакси та інші натовці».
«Те, що англосакси та інші натовці зробили з олімпійським рухом, інакше як збоченням не назвеш. Спочатку ввели неспортивні правила та вимоги. Потім замінили регламенти та рівні складності під себе. Потім політизували. Далі почали вводити заборони на виступи спортсменів та команд під будь-якими вигаданими приводами: від нібито застосування допінгу до невідповідності національній належності. Здавалося, що ми розуміємо, чого вони домагаються: хочуть видавити нас як найсильніших конкурентів. Але виявилося все набагато гірше: їм взагалі не потрібний нормальний спорт», – заявила Захарова, яка, напевне, знову хильнула лишку.
Та не лише «англосаксам та іншим натовцям» не потрібний «нормальний спорт». Відомий москвинський гросмейстер Микита Вітюгов прийняв рішення виступати за збірну Англії. Про це стало відомо із сайту Міжнародної шахової федерації. Зовсім скоро він дістане нове спортивне громадянство. Наразі Вітюгов є найвищим рейтинговим москвинським шахістом, що відмовився від своєї країни, від «нормального спорту».
Так само не хоче повертатися в так звану РФ неодноразовий чемпіон Московії з футболу Руслан Нігматуллін, який віддав перевагу іншій ненависній Кремлю країні – З’єднаним Штатам Америки. Колишній воротар живе за океаном і свій вибір пояснює тим, що у США живуть його діти. І ще, він, як з’ясувалося, «завжди мріяв жити біля океану». А Флорида – саме таке місце. Звісно, це вам не Барнаул, Мурманськ чи Казань, у якій цей чистої крові москаль Руслан Керім угли Нігматуллін народився 1974 року…
Ні, болото він обожнює, але на відстані: «Я люблю Росію, ніколи цього не приховував і не маю наміру від цього відмовлятися. Та наступного року мені п’ятдесят. Настав час задуматися про пенсію на березі океану». Ось такої. Цих москалів справді розумом не зрозуміти. Хочуть жити на Заході, у боротьбі з цінностями якого кладуть нині головами сотні тисяч…
Не повернеться в чемпіонат Московії й донедавна гравець хорватської «Рієки» Михайло Меркулов, бо вважає так звану першість РФ цирком і не хоче бути в ній клоуном. Саме це, а ще травма коліна, зумовили його рішення завершити професійну кар’єру.
Тенденція набирає обертів. Аби бодай якось відвернути увагу від усіх цих заборон, демаршів, дискваліфікацій, москалі шукають найменшу нагоду асоціювати свій «нормальний спорт» із міжнародним.
Так званий російський футбольний союз організовував матч пам’яті відомого гравця Іллі Цимбаларя, який помер десять років тому у 45-річному віці і похований у рідній Одесі. Виступав за місцеві СКА та «Чорноморець», згодом перебрався до московського «Спартака». За національну команду України провів 1992 року три поєдинки, але пристав на пропозицію москалів виступати за їхню так звану збірну. Вболівальники зі стажем пригадають, що легендарний український футболіст Олег Лужний назвав тоді Цимбаларя зрадником України. Тож не має дивувати, чому москалі згадали про «Цилю». І до бабці ходити не треба, що, насамперед, їх цікавили політичні аспекти.
Було заявлено, що участь у матчі братимуть «зірки» світового футболу Куарежма, Абідаль, Адебайор, Мейра, Карагуніс, Глеб, Нікополідіс, Окоча, Кану, Вест, Майкон. Але ніхто з них у Москву не приїхав! Навіть білорус Глеб… Відтак, за «збірну світу» грав український зрадник Тимощук і інші гравці, які колись виступали в так званому чемпіонаті Росії…
Україна ж змагає із провідними командами світу. Минулої суботи у Вроцлаві ми приймали Англію в рамках кваліфікації до чемпіонату Європи. Окутий синьо-жовтими кольорами весь стадіон співав національний Славень, солістом якого був неперевершений Тарас Петриненко. Доволі втішний для нас нічийний результат. Але, як на мене, значно більше важить післяматчеве інтерв’ю висхідної «зірки» футболу, гравця лондонського «Арсеналу» Деклана Райса, який завершив словами: «Слава Україні!».
З нами світ, а з москалями – Північна Корея, Зімбабве, Еритрея тощо і … зрадник Тимощук.
Григорій Жибак
