Найсильніші на планеті

Національна молодіжна команда України здобула золоті нагороди світової першості!

GabeUoYiullJqWZfWXktwg8OZikLMG11dxaXJrwG

Здобуток українців – перший в історії. Йому ще належить дати відповідну оцінку, адже позаду законодавці моди у сучасному футболі – Бразилія, Аргентина, Німеччина, Італія, Велика Британія, Франція, Іспанія та багато інших сильних збірних. Що й казати, якщо спершу вихід із групи вважався для нас певним успіхом. Кожний подальший крок у поєдинках плей оф означав наближення до нового рекорду молодіжної команди – здобуття права грати у напівфіналі. Коли і цього досягли, закралася думка, що нам по силі зазіхнути й на медалі. Тим паче, що за право виступати у головному поєдинку Мундіалю ми здолали чи не головних фаворитів турніру – італійців.

Фінал світової першості в Польщі відбувався у місті Лодзь. Матч, як і всі попередні за участі «жовто-синіх», відвідали тисячі українців, здебільшого ті, які працюють у сусідній країні. То ж багатотисячне виконання національного Славня не здивувало нікого. Треба виокремити й той факт, що чимало поляків уболівали за нашу команду. Відтак, до стартового сюрчка ми мали певну фору перед опонентом із Південної Кореї. Та щойно розпочалася гра, як нам не поталанило. Перед повели корейці, реалізувавши пенальті. У поєдинках такої ваги це вважається ледве не половиною справи. Адже команди, яким треба поновлювати статус кво, несуть подвійне навантаження. Окрім ігрового, ще й психологічне. Як засвідчує практика, зазвичай оговтатися не вдається. Більше того, маючи перевагу, опоненти доводять справу до перемоги, забиваючи при цьому ще декілька голів.

До честі наших гравців, вони не знітилися. Навіть коли впродовж тривалого ігрового часу не вдавалося створити нічого путнього біля воріт суперника. Допоміг випадок. Здавалося, корейці в черговий раз ліквідували загрозу. Та невдало вибили м’яч, який опинився у київського «динамівця» Супряги. Нападник миттєво оцінив ситуацію і «шпіцом» спрямував «круглого» у ціль – 1:1! Цієї миті посилилася думка, що нам має підкоритися світовий Олімп.

Одразу по перерві нам поталанило вдруге. І знову Супряга! Владислав став героєм фіналу, хоч у попередніх поєдинках діяв не надто впевнено. Цього разу гол провели після вдалої атаки та влучного удару в кут воріт. Ведучи у рахунку, наші хлопці нібито й не збавляли обертів, але час од часу траплялися прикрощі в обороні. Виручав воротар Лунін. З перемінним успіхом гра добігала кінця. Наші суперники дедалі частіше долучали до атак оборонців. Прагнення врятувати гру притуплювало увагу до захисту своїх воріт. Цим і скористалися підопічні Олександра Петракова. Цітаїшвілі блискавично промчав до воріт корейців і з лінії карного майданчика завдав результативного удару. Перемога! За лічені хвилини до закінчення поєдинку перевагу у два мячі важко втратити.

Українці не вірили своєму успіху! Сльози радості, переможні вигуки, тріумфальні танці! Україна – перша на планеті! Окрім успіху, молоді наші гравці суттєво додали у своїй трансферній вартості. Вже зараз чимало європейських клубів прагнуть переманити чемпіонів до своїх таборів. Щодо автора одного із голів Георгія Цітаїшвілі, то його кличе під знамена головної команди Грузія. Свого часу, аби потрапити до дитячої футбольної школи «Динамо», мама змінила йому громадянство.

Найбільше переповнює гордість за напівоборонця збірної України Кирила Дришлюка, батько якого військовий льотчик Павло Дришлюк загинув на війні проти Московії 2014 року, посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Саме йому син присвятив золоту медаль чемпіона світу.

Павла Дришлюка деякий час вважали зниклим безвісти, відтак, загиблим. Екіпаж його літака проводив розвідку над окупованим тоді Словянськом. Терористи влучили ракетою у правий двигун. Літак почав падати. Рятуючи побратимів, трьом з яких судилося вижити, бортінженер майор Дришлюк, командир літака підполковник Могилко, прапорщик Потапенко, радист Момот та фотооператор Камінський залишалися на борту до останнього. Їм вдалося відвести літак від житлового сектора села Пришиб. Як і тисячі інших героїв, вони поклали життя за Батьківщину.

Гравці збірної належно оцінили подвиг. Напівоборонець Олексій Хахльов, який діяв із Кирилом Дришлюком у центрі поля, звернувся до партнера: «Твій тато герой. Він зробив усе, щоб український народ спокійно міг святкувати нашу перемогу на чемпіонаті світу. Ти сильний, і ти це заслужив! Пишаюся тобою, брате».

Також Кирило зізнався, що молився щодня і просив батька допомогти здобути найвищий титул. Йому дотепер важко усвідомити, що він перший на планеті. Мріє потрапити до основного складу «Олександрії» й мати багато ігрової практики.

Фантастичне досягнення нашої молодіжної команди є найвищим в історії вітчизняного футболу за час Незалежності. Наші команди здобували срібло на юнацьких Євро-2000 та Євро-2006, золото на Євро-2009 та чвертьфінал ЧС-2006. «Синьо-жовті» стали 12-м тріумфатором молодіжного Мундіалю. На світовій першості Україна забила 13 голів. Разом із Норвегією ми стали найбільш результативною командою турніру. У нас найвища різниця забитих і пропущених мячів – 9.

Заслуговує похвали тренерський штаб команди. Олександру Петракову вдалося згуртувати хлопців, впевнити їх у своїй спроможності. Команда була єдиною. Навіть після фінального свистка судді. Коли щасливий Петраков виступав на прес-конференції, українські футболісти увірвалися до зали, чим неабияк потішили журналістів. Щодо тренера, то він говорив про чуття, яке йому підказало ввести до стартового складу Супрягу та Цітаїшвілі. Також в нагоді стала ротація у кожному поєдинку, що дозволило гравцям перебувати в ігровому тонусі і мати нагоду перепочити. Жодних сумнівів, що разом із гравцями зросте попит і на послуги тренера Олександра Петракова. Напевне, зовсім скоро стане відомо про його нове місце роботи. Адже досягнуто успіху із гравцями, про яких дотепер було відомо надто мало. Відтак, хист тренера очевидний.

Звитяга молодих українців має надзвичайну вагу. Сьогодні навіть у найбільш оптимістичних прогнозах годі передбачити такий же успіх головної команди. Гордимося співвітчизниками, які прославили Батьківщину, написали яскраву сторінку в історії світового футболу.

Григорій Жибак

Поділитись
Коментарі

Читайте також

Мультимедіа