Протягом минулого року на Гарячу Лінію надійшло 4522 звернення, з яких 264 кейси стосувалися серйозних порушень прав пацієнтів замісної підтримувальної терапії. Відповідні результати аналізу звернень оприлюднив Благодійний Фонд “Надія та Довіра”. Експерти організації наголошують: проблеми залишаються системними та потребують реагування на державному рівні.
З користю для суспільства
Замісна підтримувальна терапія (ЗПТ) — це спосіб лікування залежності від опіоїдів із доведеною ефективністю. Державна програма ЗПТ є безкоштовною для пацієнтів, впроваджується в Україні вже 20 років, а з 2017 року фінансується за кошти державного бюджету. Лікування полягає в обов’язковому щоденному прийомі замісного препарату в призначеному лікарем дозуванні, що є єдиною умовою позитивного ефекту. Сам замісний препарат не викликає ейфорії, але дозволяє людині не відчувати синдрому відміни, тобто “ломки”.
Як результат, залежна людина не перебуває у постійному пошуку грошей, необхідних для придбання нелегальних наркотиків, не скоює кримінальних правопорушень. У пацієнта ЗПТ з’являється можливість подбати про своє здоров’я. А завдяки тому, що препарати замісної терапії приймають у вигляді пігулок, а не ін’єкцій – знижується ризик поширення ВІЛ та вірусних гепатитів.
Проте суспільство і досі не достатньо обізнане про даний вид лікування, а пацієнтів замісної терапії сприймають як і наркозалежних, з усіма негативними суспільними стереотипами.
Загрози для прав людини
Ключові порушення прав, які були зафіксовані Гарячою Лінією – це порушення права на безперервність лікування ЗПТ для мобілізованих пацієнтів ЗПТ у ТЦК та військових частинах, хоча навіть засуджені мають доступ до цього виду лікування, мобілізовані пацієнти ЗПТ нерідко втрачають до нього доступ, а рішення щодо потреби людини у життєво-необхідному лікуванні часто покладається на командира, який взагалі не обізнаний про дане лікування та його значення для стабільного стану людини.
Зростання випадків, коли доступ до життєво-необхідного лікування було втрачено у зв’язку з мобілізацією, викликає особливе занепокоєння, оскільки свідчить про невідповідність чинної нормативної бази умовам воєнного часу.
Серед основних позитивних моментів потрібно відзначити розширення доступу до програми ЗПТ у місцях несвободи, проте охоплення і далі залишається не достатнім, тому можна продовжувати говорити про обмежений доступ до програми ЗПТ у місцях несвободи.
Щодо цивільного сектору, то одночасно з відкриттям нових кабінетів видачі, відбувалося також згортання програми у низці міст через безпекову ситуацію та нестачу лікарів. Саме кадровим дефіцитом часто пояснюється інша проблема – труднощі для пацієнтів ЗПТ, які є ВПО, з отриманням життєво-необхідного лікування за новим місцем проживання.
Актуальною проблемою також залишається дискримінаційне ставлення до жінок – пацієнток ЗПТ та насильство щодо жінок, пов’язане з вживанням наркотичних речовин. На жаль, як показує досвід, звернень на Гарячу Лінію, якщо насильство було пов’язане з вживанням жінкою наркотичних речовин, жертви не ризикують звертатися по допомогу до правоохоронних органів і намагаються лише зберегти власне здоров’я.
Потреба у системних змінах
Упродовж 2025 року фахівці Гарячої Лінії направили 133 офіційні звернення до органів державної влади та уповноважених інституцій. Завдяки адвокаційній та правозахисній роботі у багатьох випадках вдалося відновити безперервність лікування, забезпечити доступ до нього в місцях несвободи, захистити права мобілізованих пацієнтів ЗПТ, розширити перелік замісних препаратів у регіонах, надати допомогу жінкам, які зазнали насильства.
“Стабільно висока кількість звернень свідчить про системний характер порушень прав пацієнтів ЗПТ. Оперативне реагування, міжвідомча співпраця та повага до прав людини є критично важливими для збереження життя і громадського здоров’я”, – наголошує Катерина Грицаєнко, президентка БФ “Надія та Довіра”.
Національна Гаряча Лінія з питань наркозалежності та ЗПТ продовжує працювати за номером 0-800-507-727, забезпечуючи безкоштовну, конфіденційну та фахову підтримку по всій Україні.
