Військовослужбовці Мукачівського прикордонного загону активно долучаються до військово-патріотичного виховання молоді.
У населених пунктах де дислокуються прикордонні підрозділи, участь охоронців кордону в житті навчальних закладів є доброю традицією. Прикордонники завжди радо діляться із дітьми цікавинками своєї служби.
Такі зустрічі формують у дітей почуття патріотизму, відповідальності, національної свідомості, наполегливості, сумлінного ставлення до навчання, дисциплінованості, чесності.
Учора, в рамках всеукраїнської дитячо-юнацької військово-патріотичної гри «Джура», військовослужбовців відділів прикордонної служби «Дякове» та «Вилок» запросили долучитися до завершального етапу змагань, які проходили у Берегівському районі. До змагань залучили 8 команд учнів навчальних закладів Берегівського району.
Прикордонники продемонстрували присутнім свою автомобільну та спеціальну техніку, зброю та навіть гвинтокрил, за допомогою якого здійснюють патрулювання кордону з повітря.
Крім того, охоронці кордону показали як працюють їхні чотирилапі помічники під час огляду транспортних засобів, а також елементи рукопашного бою.
Учасники змагань навчились розбирати та збирати зброю, освоїли ази слідознавства, дізнались як вправно та майстерно прикордонники відстежують та виявляють «хитрощі» контрабандистів та порушників кордону.
Цікаво, що за часів козацтва джурами називали молодих вихованців, які були помічниками та зброєносцями козаків. Інститут джур був дуже поширений і авторитетний, адже існував протягом усієї історії козацтва. Стати джурою міг не кожен, а лише той, хто годився до козацької служби, пройшовши певні випробовування – як фізичні, так і моральні. Причому духовна загартованість передувала фізичній, якої набували упродовж кількох років. Виховувалися перш за все розважливість та поміркованість, впевненість у собі і власних силах.
За існуючою у Війську Запорозькому традицією кожен козак на схилі життя мав підготувати для служби у Війську замість себе молодого юнака. У джури брали своїх молодших родичів (якщо вони були), а частіше – сторонніх підлітків, яких спочатку привчали до ведення козацького господарства, а пізніше, вже на Січі, навчали військовій справі. Часто вони успадковували від своїх вихователів не тільки військовий досвід, а й усе майно і господарство. Система виховання була досить жорсткою, і далеко не всі вихованці годилися для військової служби. У перших воєнних походах патрон-вихователь пильно опікувався своїм джурою, доки той не набуде певного досвіду і не стане повноцінним козаком. У свою чергу джура мав усіляко дбати про свого наставника і беззаперечно виконувати всі його накази, демонструючи при цьому швидкість, дотепність та кмітливість».
