Українська асоціація футболу довічно відлучила від гри мільйонів 26 гравців, які брали участь у поєдинках, що відбувалися на підконтрольних нині московсько-терористичним бандам територіях так званих ДНР і ЛНР.
Грали вони там за так звані збірні. Оприлюднювати прізвища нема сенсу, бо всі вони маловідомі. Очевидно, обіцяли їм там золоті гори. Ось і пристали на бік ворога. Здавалося б, усе правильно. Чин УАФ не викликає жодних сумнівів. Але привертає увагу формулювання вердикту: «За дії та поведінку, яка шкодить репутації футболу та УАФ…». Рішення виніс контрольно-дисциплінарний комітет згідно заяви комітету з етики та чесної гри УАФ і Служби безпеки України. Отже, цих негідників покарали не за зраду Батьківщини, в час, коли московські терористи, бандити, кадрові військові вбивають українських героїв, а за завдану шкоду репутації футболу та УАФ! Дивина, та й годі! Яка в тої УАФ репутація відомо. Наскрізь пронизана ворожим «язиком». Українською там спілкуються лічені фахівці. Та й кадрами цієї УАФ ця ж Служба безпеки України мала б зацікавитися. Чимало знайшли б цікавих персонажів із сумної слави минулим, «сепарів», «ватників» тощо.
І ще. З часу загарбання москалями Криму та частини східних земель України чимало гравців виступали в чемпіонаті Московії. Хіба це не те саме, що грати в так званих ДНР і ЛНР?! Але щодо них нема жодних санкцій. Вони поверталися в Україну, як то один із найвідоміших гравців-«ватників» Олексій Гай чи Євген Селезньов. Для них кацапи – «братья», футбол – «поза політикою», хоч триває війна, а не політичні інтриги, «треба годувати сім’ю» і багато інших «пояснень». Жодних подань чи реагування з боку СБУ не було. Так само ніяк не реагувала УАФ. Добре, хоч діє неписане правило, що таких гравців не кличуть під знамена головної команди України. А то б взагалі була ганебна ситуація, яка не мала б аналогів у світі.
Якось тишком-нишком звели на манівці конфлікт між нині вже колишнім тренером ФК «Львів» Віталієм Шумським і суддями Миколою Кривоносовим та Віктором Копієвським, які обслуговували поєдинок львів’ян проти «Колоса» з Ковалівки. І до бабці ходити не треба, що цю команду тягнуть за вуха. Причина – звична для футболу. Гроші. Власниками «Колоса» є клан Засух, які верховодили Україною ще з часів Кучми, відтак додали собі сумної слави за Януковича і злочинної Партії регіонів. Нині їхній син Андрій є президентом клубу. В команду вливаються чималі кошти.
Тоді у Львові судді звично посадили на свисток опонентів «Колоса». Річ ясна, тренер «міщан» Віталій Шумський не міг терпіти футбольне свавілля і висловив своє обурення четвертому судді. На вимогу Шумського спілкуватися державною мовою Микола Кривоносов пожалівся головному арбітру, який покарав тренера жовтою карткою! Випадок цей мав неабиякий резонанс. Судді стверджували, що покарали Шумського за неспортивну поведінку, втручання в їхню роботу, обіцяли подати до суду. Усі вони, ніби під копірку, написали пояснення, яким прикривалася УАФ за нечувану ганьбу. Чи є ще в світі країна, у якій карають за вимогу спілкуватися державною мовою?!
Було зрозуміло, що погасити скандал може лише відставка тренера. Яка сталася майже відразу. В українському футболі ще ті «панятія». Власники ФК «Львів» не бажали опинитися під пресом достойників від українського футболу, що автоматично б означало пониження в класі. Очевидно, усунення Шумського допоможе ФК «Львів» зберегти прописку у найсильнішому дивізіоні країни. Все минулося для пройдисвітів. Арбітри, річ ясна, до ніякого суду не зверталися. Достойники, з позиції сили, домовилися з власникам ФК «Львів».
Взивати до правоохоронних органів марно. Хоч факт кричущий. Але в Україні є Уповноважений із захисту державної мови. Посаду цю обіймає Тарас Кремінь. Його обурення не знало межі! Він одразу направив листа до очільника Української асоціації футболу Андрія Павелка, вимагаючи «в двотижневий термін надати пояснення щодо ситуації з використанням суддями недержавної мови під час обслуговування матчу та пред’явлення жовтої картки тренеру ФК «Львів» за можливою ознакою мовної дискримінації». Тут важливо наголосити, що йшлося про дискримінацію державної мови! Української в Україні!
УАФ відповіла у встановлений термін: «За результатами перевірки, проведеної Комітетом з етики та чесної гри УАФ, було встановлено, що четвертий арбітр матчу дійсно не спілкувався державною мовою, відповідно до вимог ст.34 закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Йому та організаторам змагань Комітет виніс попередження та нагадав про необхідність неухильного дотримання вимог ст.34 мовного закону». Також у головному футбольному відомстві наголосили, що «єдиною й безпосередньою підставою попередження головного тренера ФК «Львів» Віталія Шумського був систематичний вияв незгоди з рішенням бригади арбітрів матчу, що є порушенням правил гри IFAB».
Також відбулася зустріч Тараса Кременя й Андрія Павелка, під час якої домовилися про подальшу співпрацю у питанні дотримання закону про функціонування державної мови на футбольних заходах, які відбуваються під егідою Української асоціації футболу. Розійшлися полюбовно. І вовки ситі, й вівці цілі. І Кремінь свою роботу нібито й виконав, і Павелкові минулося все легким переляком.
Але! Москальський «язик» так званих українських суддів на матчі ФК «Львів» – «Колос» – непоодиноке явище! Ба більше. На жодному з поєдинків української Прем’єр-ліги ви не почуєте рідної мови! Може Кремінь і гадки не має про цю ганьбу?! Москвинський «язик», обрамлений вишуканим матюччям, лунає скрізь і всюди! Який же фарс з боку Павелка і його УАФ, коли відписувалися мовному омбудсмену, що четвертий арбітр дійсно не спілкувався українською. Та всі вони не спілкувалися! І не лише у цій зустрічі, а у всіх без винятку судді «штокають» і «какають» ворожим «язиком». Навіщо домовлялися про якусь співпрацю? У чому співпрацювати? Спільно гасити такі ганебні випадки?
Варто нагадати, що згідно статті 34 закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», спортивні заходи, у тому числі міжнародні, проводяться в Україні державною мовою.
Державною! А не чужою! Тим паче, ворожою!
Григорій Жибак
