Ніщо не минає просто так. Особливо, коли за «тридев’ять земель» від рідного дому зустрічаєш людей не просто з українським світоглядом, а з українським серцем.
З пані Галиною доля звела мене в Торонто. Там, в архіві Дослідного Інституту «Україніка» я натрапив на копію записки «Тура» (Романа Шухевича). Записка була відправлена з підпілля на рідних землях і адресована Степанові Бандері за кордон. А кур’єром, який її приніс, був батько пані Галини. Та записка була тільки «перепусткою» для вартого довіри повстанця. Деталі ж справи, з якою Головний командир УПА звертався до Провідника ОУН, кур’єр ніс у своїй пам’яті і доповідав усно. Такими були правила конспірації…
Вдруге ми зустрілися в Нью-Йорку, де після моїх доповідей, які закінчилися під вечір (а побачити місто дуже хотілося), пані Галина на своєму авто зробила «бліц-екскурсію». Вона почалася о 8 вечора і тривала до 6 ранку. Найяскравіші спогади: статуя Свободи, яка зненацька виринула з темряви, коли ми «форсували» на поромі Гудзон та незрівнянні хмарочоси. І ще, – масонська церква, в якій присягав Джордж Вашингтон.
А потім був Майдан. Пані Галина привезла з собою американського кореспондента, бо отруєна путінською пропагандою Америка дуже поволі поверталася лицем до правди… Він зробив свою справу і згодом полетів назад, а вона лишилася у самому вирі подій. Варила хлопцям їсти, купляла теплі речі і щось три, чи чотири рази відтерміновувала своє повернення додому. Полетіла до Америки вже після Перемоги.
Уже коли війна була в розпалі, зателефонував сумський волонтер Андрій Букін. Проблема полягала в тому, щоб придбати мікроавтобус: транспорт необхідний для того, аби вчасно доправляти допомогу українській армії, хлопці її дуже потребують. А щоразу знаходити приватного перевізника, який згодиться поїхати в зону АТО, складно, та ще й за які кошти… І пані Галина взялася організовувати таку допомогу…
Тепер у сумських волонтерів є свій мікроавтобус, придбаний на пожертви українців США. Він «намотав» уже сотні кілометрів по зоні АТО.
Геннадій ІВАНУЩЕНКО
