Голова Полтавської обласної військової адміністрації Дмитро Лунін видав розпорядження №75 “Про демонтаж пам’ятника – погруддя герою Радянського Союзу, герою соціалістичної праці І.М.Третяку в місті Хорол Полтавської області”. Міський голова Сергій Волошин має вжити заходів з проведення демонтажних робіт та поінформувати про це облвійськадміністрацію.
«Це розпорядження –вимушений крок, оскільки міський голова Хорола Сергій Волошин мав очистити простір міста від погруддя комуністичному злочинцю ще у 2016 році. Аде замість виконання декомунізаційного закону, всупереч позиції Українського інституту національної пам’яті (УІНП) та ветеранських організацій АТО/ООС влада Хоролу вдалася до багаторічного саботажу. Полтавський офіс УІНП вдячний обласній військовій адміністрації за те, що звернули увагу на проблему https://poltava.to/project/7472/ , на вирішенні якої наполягаємо роками. Сподіваюся, розпорядження буде виконано невідкладно – як і має бути у правовій державі, та ще й в умовах воєнного стану. Вважаємо це розпорядження вагомим кроком з наведення порядку, адже порушення декомунізаційного законодавства у Хоролі стали системними: то вберуть дітей у пілотки з гербом СРСР, зженуть у комунальну бібліотеку і там змушують співати радянських і російських пісень з теми «побєдобєсія». То мер публічно святкує… день військово-морського флоту СРСР і росії, На цьому «святі» 25 липня 2021 року у день ВМФ росії Волошин піднімав радянський серпасто-молоткастий прапор, про що навіть зробив фотозвіт для Фейсбуку. після чого правоохоронці порушили кримінальну справу», – зазначив регіональний представник УІНП в Полтавській області Олег Пустовгар.
У Полтавському офісі УІНП нагадали законодавчі аспекти питання: “підпунктом „ґ“ пункту 4 частини першої статті 1 Закону „Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки“ до такої символіки віднесено зображення, пам’ятники, пам’ятні знаки, написи, присвячені особам, які обіймали керівні посади у вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних або автономних радянських республік. З огляду на викладене пам’ятник І.Третяку в м.Хоролі Полтавської області має бути демонтований, оскільки встановлено на честь Третяка Івана Мусійовича (1923–2007) — особи, яка обіймала керівні посади в комуністичній партії та вищих органах державної влади СРСР (у 1976–1984 роках — командуючий військами Далекосхідного військового округу. У 1986–1987 роках — заступник міністра оборони СРСР — головний інспектор МО СРСР, у 1987–1991-му — заступник міністра оборони СРСР — головнокомандуючий Військами протиповітряної оборони».
Хорольська міська влада на чолі із Волошиним спробувала відшукати прогалину у законодавстві, надсилаючи ініціаторам демонтажу тони недолугих відписок. Мовляв, це пам’ятник не діячу комуністичного режиму, а учаснику Другої світової війни. Втім законодавство не захищає Третяка навіть у цій іпостасі. Адже в законі зроблено винятки для пам’ятників, пов’язаних з опором та вигнанням нацистів із території України. Проте Герой Радянського Союзу Іван Третяк служив у частинах 2-го Прибалтійського і Західного фронтів. Тому жодних винятків для нього не передбачено. Адже ніяк не причетний до вигнання нацистів з України. Навпаки Трєтьяк у складі Радянської армії брав участь у повторній окупації СССР незалежних країн Балтії.
А ще у Хоролі заплющали очі на такі промовисті факти з біографії затятого комуніста-сталініста-брєжнєвіста. Трєтьяк був серед тих, хто прагнув відкинути народи колишнього СРСР у морок сталінщини, репресій, голодоморів. Адже він активно підтримав ГКЧП, спроби заколотників згорнути «перебудову» й придушити визвольні рухи у колишніх республіках СРСР. Або як зневажливо казали тоді у Кремлі «парад суверенітетів». Тож, логічно Третьяка як прибічника ГКЧП 31 серпня 1991 року.
Окрім законодавчих існують і суто моральні аспекти. Дев’ятий рік народної російсько-української війни за незалежність, і рік повномасштабного російського вторгнення. Невід’ємна складова цієї війни — бої з російськими окупантами у небі. Щодня бачимо повідомлення про героїчну статистику подвигів українських воїнів, знешкодження ними літаків, вертольотів, безпілотників. На жаль, кремлівська мерзота вчиняє чимало військових злочинів, серед них — цинічне нищення цивільних літаків. У липні 2014-го росіяни поцілили на Донеччині з «Бука» «Боїнг» рейсу MH17. Навесні 2022 року окупанти розбомбили найбільший у світі вантажний український літак «Мрія». А майже 40 років тому в небі над Сахаліном за вказівками тодішніх кремлівських верховод, попередників путіна-шойгу російський радянський винищувач збив пасажирський «Боїнг» Korean Air, рейс KAL007. На час сахалінського злочину малорос з Хоролу, кавалер чотирьох орденів Владіміра Лєніна Трєтьяк був членом ЦК КПРС (1976-1990). Із 1987-го до 31 серпня 1991року— заступник міністра— головнокомандувач військами протиповітряної оборони СРСР.
Вежа молитви Меморіал на честь жертв рейсу KAL007 на мисі Соя в Японії острів Хоккайдо
Чи спаде комусь на думку нині ставити пам’ятники посіпакам Гіркіна-Стрєлкова й військовослужбовцям 53-ї зенітно-ракетної бригади армії росії, які вбили 298 мирних пасажирів малайзійського «Боїнга» або російським мінометникам, які завдали неабиякої шкоди вітчизняній економіці, поруйнувавши нашу «Мрію»? Запитання риторичні. А от міський голова Хорола Сергій Волошин протягом усіх років війни грубо і цинічно порушував декомунізаційне законодавство, старанно оберігаючи бюст генералові, заступникові міністра оборони СРСР Іванові Трєтьяку, який причетний до знищення рейсу KAL007 із 269 людьми на борту.
Полтавський офіс УІНП
