Відомого у минулому гравця Андрія Шевченка обрано президентом Української асоціації футболу.
На цій посаді Шева замінив свого кума, такого собі Андрія Павелка, який із червня минулого року перебуває в буцегарні через небезпідставну підозру в багатомільйонних розкраданнях. Позачерговий конґрес УАФ зібрав 94 делегати, з-поміж них лише один утримався. Решта, в найкращих традиціях совєцьких часів, за якими не раз марив Андрій Шевченко, без вагань і в єдиному пориві, віддали свої голоси за, так би мовити, нове, прогресивне обличчя.
Власне, факт, що Шева мітить на посаду кума, який до того ж не може брати участь у виборах, мав би насторожити. Принаймні, з огляду на честь, гідність, мораль. Але все це не про український футбол, в якому, навіть за умови важкої війни супроти одвічного ворога, ходять чималі кошти. Відтак, охочих «спрямувати» їх на розвиток національного футболу ніколи не бракує.
Щодо Шевченка, то ще початком століття, виступаючи за італійський «Мілан», він просторікував про об’єднання української національної першості з … москвинською. Саме так. Він, бо, вбачав у цьому неабиякі переваги. Мовляв, такий чемпіонат був би найсильнішим у Європі. Тодішнім президентом «Мілана» був нині покійний пройдисвіт, прем’єр Італії, друг кремлівського ліліпута Сильвіо Берлусконі. Відомо, як під час візиту на Апенніни тодішнього «так сказать» президента України Леоніда Кучми, коли той зустрічався з Берлусконі в присутності Шевченка, італієць дістав з кишені білу хустинку і привселюдно став витирати мешти українському гравцеві. У такий спосіб він наголошував на неабиякому бомбардирському хисті Шеви і його значущості для «Мілана».
Згодом, виступаючи вже на Туманному Альбіоні за лондонський «Челсі», Шевченко неабияк зблизився з іншим, щонайменше, недругом України – Романом Абрамовичем, власником клубу, губернатором Чукотки, знаним також як полярус кремлівського карлика. Ця дружба триває й нині. Відомо про неабиякі потуги Шеви у знятті санкцій з цього москальського олігарха. Андрій всіляко відбілює його. Маючи авторитет у спортивному світі, він переконує всіх і кожного, що цей Абрамович ніяким боком до війни. Нічого не скажеш, дієвого має Україна амбасадора «UNITED24», що має об’єднувати людей із цілого світу задля неї, у такий важкий для нас час.
Шевченко – найперший представник платформи «UNITED24», призначений президентом Зеленським. Усі кошти надходять на рахунки Національного банку України. Серпнем минулого року в Лондоні відбувся благодійний матч «зірок» світового футболу на підтримку нашої країни «Game4Ukraine», який організував Шева. Видко, захід вдався. Наскільки? Про це відомо лише організаторам. Цікаво, що невдовзі після цього Андрій і ця його платформа розпочали збір коштів для … відновлення стадіону «Чемпіон» у місті Ірпінь… «Нема» нині в Україні більш необхідного об’єкту для відновлення… Прикро. Дивно.
Факт близьких відносин Андрія Шевченка з Берлусконі, Абрамовичем чи сербським бовдуром-тенісистом Новаком Джоковичем, який всіляко виправдовує війну і геноцид Московії в Україні, вартий, щонайменше, засудження. І ми «засудили». У дивний спосіб, обравши на вельми відповідальну посаду, що неабияк впливова й у політичному аспекті.
В Італії Шева відмінно опанував італійську, у Великій Британії – англійську. Лише українська ніяк не давалася цьому уродженцю села Двірківщина на Київщині. Заговорив солов’їною носій культового для України прізвища лише з початком широкого вторгнення кацапів.
Для повноти картини треба також згадати й про політичні манівці Андрія Шевченка. Понад десять років тому він був у першій п’ятірці злочинного збіговиська знаної промосковської діячки Наталії Королевської «Україна – Вперед!». З якого дива? Що він там забув? Не було проукраїнських сил?
Україна визнала Андрія Шевченка. Він Герой України, повний кавалер ордена «За заслуги», ІІІ ступеня ордена «За мужність» та V ступеня ордена князя Ярослава Мудрого. Беззаперечним є його футбольний хист. Виглядає, що всі ці визнання і нагороди саме за це, що є вельми дивним. Бо позафутбольна діяльність Андрія Шевченка доволі суперечлива в аспекті заслуг перед Батьківщиною.
У вересні минулого року президент України призначив Андрія Шевченка своїм позаштатним радником. Отже, стало остаточно відомо, що перша особа держави не мала намірів рятувати Павелка і пристала на бік його кума. Знак цей радо сприйняли й інші недруги Павелка. Зокрема, найзапекліший його ворог Григорій Суркіс. Війна між ними тривала давно і вишукано. Як лише не принижували один одного опоненти. Доходило до того, що Павелко пригадував Суркісу торгівлю унітазами, яку той організував в Одесі на зорі свого бізнесу.
Звісно, Суркіс поспішив на цей фарс – позачерговий конгрес УАФ. Дав інтерв’ю, в якому, перевернувши головний убір на 180 градусів, подякував ЗСУ. А також нагадав журналістам, що це був день народження президента Зеленського. Відтак, подякував і йому. За що? Невідомо. Суркіс не уточнив. Зрештою, нікого це й не переймало.
У своєму першому інтерв’ю на новій посаді Андрій Шевченко зайвий раз довів, що за ораторською майстерністю він впевнено конкурує з мером столиці Віталієм Кличком, іншими «корифеями» слова. Йшлося про «велику відповідальність», «великі завдання». А ще: «Ми маємо зробити все, щоб футбол в Україні розвивався в дуже важких умовах повномасштабної війни». Цікаве прагнення. Може, насамперед, треба зробити все, щоб ця страшна війна минулася? Також вельми цікаво, як може розвиватися футбол у важких умовах страшної війни? Втім, все це сказано для годиться.
І до ворожки ходити не треба, що найперше нові достойники від українського футболу «зроблять все» на футбольному полі. Це доводить не лише ганебний пріоритет відновлення арени в Ірпені, а й причина, через яку Шевченко залишив тренерський місток збірної. Тоді, після Євро-2020, вельми посварилися нерозлучні друзі-куми, ледве не брати, Шевченко та Павелко.
Подейкують, що зарплата Шеви на посаді головного тренера національної команди становила близько 130 тисяч євро на місяць. Коли дійшло до пролонгування контракту, тренер, нібито, зажадав піднести її. І це, незважаючи на кепські на той час виступи збірної України. Натомість, тодішній очільник УАФ Павелко наполягав на її пониженні. За чутками, ледве не вдвічі.
Гроші – вельми вагомий чинник, аби перетворити на ворогів навіть найбільших друзів. Умить забулася двадцятирічна дружба. Окрім хрещення доньки Павелка, Шева ще й агітував за нього, коли той мітив на крісло мера Дніпра.
Отже, маємо нового «головного футболіста». Із старими поглядами-«понятіями», оповитими зеленою омелою. Адже цілковитий карт-бланш для Шеви від діючої нині влади очевидний.
Далі побачимо, що вони «награють»…
Григорій Жибак
