Фонд Оборони України: історія і актуальність

Українцям притаманна солідарність. На всіх етапах нашого Визвольного руху подекуди стихійно, а часто й організовано виникали каси взаємодопомоги, харитативні організації, які опікувалися дітьми-сиротами, немічними й інвалідами. Закликами й оголошеннями про збирання коштів на Українську Справу (чи то встановлення пам’ятника Тарасові Шевченку, чи на потреби українських воїнів, на видання потрібних книг, – особливо підручників) заповнені наші газети і журнали всіх періодів: від УНР до сьогодення.

«Будь патріотом не до хрипу в горлянці, а до глибини власної кишені» – це гасло я вперше почув у середовищі Спілки Української Молоді «Сумщина» в 1990-ті роки. І лише згодом дізнався, що його автором (текст трохи відрізнявся) був Євген Чикаленко, видатний український меценат, організатор видання «Словаря української мови» Б.Грінченка, ініціатор скликання Центральної Ради.

Традиції самовідданого служіння своїй нації, вже після поразки Перших Визвольних Змагань 1917-1921 років, продовжила українська еміграція. В кожному архіві української діаспори (для прикладу: Український Музей-Архів у Клівленді, Осередок української освіти й культури у Вінніпезі, Національний музей в Чикаго, Архів ОУН в УІС-Лондон) крім перелічених вище документальних свідчень можна знайти багаті колекції цінних паперів: бофонів (від сл. «бойовий фонд»), облігацій, грамот, сертифікатів та інших документів визнання, які фіксували внесок особи, чи організації, дякували їм… Ці документи видавали різні українські структури й середовища. «Якщо хочемо зберегти й піднести українську молодь на чужині до висот завдань Воюючої України, створімо міцний фінансовий фонд для розбудови культурно-виховної, освітньої й видавничої діяльности Спілки Української Молоді! Не шкодуйте своєї маленької пожертви! В майбутньому її встократ оплатить наша молодь своїми подвигами й чином», – писала на звороті цінного паперу в 1 долар Спілка Української Молоді.

З відомих організацій, які робили подібні випуски й акції ми знаємо: Українську Національну Раду, Антибільшовицький Блок Народів, Союз українських організацій Австралії, Українську Головну Визвольну Раду, а також церкви (УАПЦ й УГКЦ).

Але найбільше спричинилася до створення подібних фондів, до випуску й розповсюдження бофонів Організація Українських Націоналістів https://ounuis.info/collections/tokens.html У різні періоди 94-річного шляху боротьби ОУН ці фонди зі стратегічних і тактичних міркувань мали назви «бойовий», «визвольний», «революційний», «національний», «військовий» і навіть «оперативний».

У 1973 році з ініціативи голови ОУН (б) Ярослава Стецька на другому З’їзді Світового Українського Визвольного Фронту був створений Фонд оборони України.

Гортаємо офіціозу ОУН, «Шлях перемоги» https://ounuis.info/library/newspapers/612/shliakh-peremohy.html за 1973 рік… Останні сторінки вражають кількістю і масштабом пожертв на різні цілі. Ось пожертви на Визвольний Фонд ОУН, зібрані в Канаді. Як видно з них, часто членство Організації та її прихильники не обмежувалось індивідуальними внесками по 2, 5, 10, 20, 50 доларів. Вони ще й використовували різні нагоди, іноді просто родинні події й урочистості, щоб зібрати пожертви. Читаємо: «168 д.: ОУВФ Монтреаль, з поминок по бл. пам. П. Грицакові; 100 д.: Володимир Шаршаневич з поминок по бл. пам. дружини Зені Шаршаневич»; 70 д.: С.Голяш, Чікаго, з весілля у п-ва Скірки». Або: «по 20 д.: І.Коваль, Торонто, з нагоди 25-річчя подружжя п-ва Т. і М. Бандурків, п-во Колодії з весілля сина Богдана».

Ще в одному числі газети нашу увагу привертає щільний список жертводавців з різних країн «Коляда на Визвольний Фонд в ЗСА (США) за рік 1972-73». Список займає цілих 2 сторінки. Одразу приходять в пам’ять спогади вже покійного вояка УПА Мирослава Симчича, як він, ще підлітком, колядував у селі для бандерівського підпілля https://ounuis.info/fonds/video-documents-f-32/1578/interviu-z-myroslavom-symchychem.html

А де ж інформація про організацію Фонду Оборони України? Аж у грудневих числах натрапляємо на згадку про цю подію. Виявляється, з’їзд СКУДО передував ІІ Світовому Конгресові Вільних Українців (нині – Світовий Конгрес Українців). Обидві події відбувалися в Торонто. 30 жовтня 1973 року Ярослав Стецько виступив на з’їзді СКУДО з промовою «Замало діємо в користь України». Там є такі слова: «Створімо мільйоновий фонд – Фонд Революційної ОУН, щоб можна було у широкому засягу розгорнути нашу дію, щоб можна було теж створити вже довго плянований Український Центр у столиці ЗСА – Вашінгтоні! Щоб можна розгорнути нашу боротьбу так сильно, щоб відчула боляче Москва приявність у вільнім світі кількамільйонової української спільноти! Успіх має лише те, що плянується на грандіозну скалю, що одушевлює людей, що полонить їх душі величчю задуму!». Як бачимо, мета була суто практична – створення Українського центру. Але ширший задум полягав у тому, щоб українці могли хоч якось протистояти тим фінансовим вливанням Кремля за кордоном, які мали і досі, як бачимо, мають величезний вплив на політику західних держав…

В іншому числі газети вже зустрічаємо перше оголошення «На Фонд Оборони України», де йдеться про те, що «з місця декларували на ту ціль» (тобто одразу після проголошення створення фонду – прямо на засіданні): по 1000 дол.: Відділ ОЧСУ в Сіракузах (США), Ліга Визволення України в Канаді, Союз Українців у Великій Британії, фірма «Сейф-вей ко» з Торонто, проф. Степан Галамай та Андрій Соколик з Америки, Осип Галатьо з Аргентини. По 500, 250, 200 і 100 доларів внесли ще 5 осіб і організацій. Разом було зібрано 9 700 доларів і 250 німецьких марок. В наступних оголошеннях бачимо, що загальна сума зростає до 13 700 доларів США і 1 250 нім. марок. Робимо перші спроби проаналізувати склад жертводавців. Крім відомих організацій тут згадані й відомі особи: Ярослав і Слава Стецько – 1000 нім. марок, інж. Василь Безхлібник (керівник підпілля ОУН в Німеччині, в’язень «Заксенгаузена») – 1000 дол. Володимир Макар з Торонто – 500 дол. І серед них, – студент з Аргентини Микола Шафовал – 10 дол

Тут варто зауважити, що для істориків такі списки жертводавців, які друкувалися в пресі є ще й додатковим джерелом пошуку, адже нерідко там вказані, крім місця проживання, ще й точніші адреси. Це прекрасний матеріал для ідентифікації сотень тисяч загублених в історії українців. І одночасно – відповідь на питання «Звідки ОУН брала кошти на боротьбу?». Звідти! – з тих пожертв. З таких жертв і пожертв, на яких і сьогодні тримається українське військо і Україна.

З того часу Фонд оборони України став ефективним інструментом для акумулювання необхідних засобів та їх використання у боротьбі за відновлення Української держави. Згодом, до 50-річчя ОУН, у 1979 році було розроблено проекти грамот для нагородження особливо щедрих жертводавців (500, 1000 і більше дол.). https://ounuis.info/collections/certificates.html

З 1991 року – з відновленням Незалежності, Фонд став використовуватися для розбудови та зміцнення України у її державотворенні, для підтримки патріотичних проектів, передусім, спрямованих на виховання молоді. Це ще одна загадка для наших ворогів: звідки країна, де в десятиліття кучмівської «багатовекторності» вбивалася будь-яка можливість фінансування україноцентричних виховних і наукових проектів змогла знайти ресурси, щоб виховати сотні тисяч сьогоднішніх захисників і захисниць?

З початком російсько-української війни одним із пріоритетів Фонду стала допомога у боротьбі за державний суверенітет та територіальну цілісність України.

З Нового, 2023 року Провід ОУН вирішив активізувати діяльність Фонду Оборони України https://www.facebook.com/fondoboronyua , його наповнення, і всі кошти спрямувати для точкової допомоги ЗСУ, зокрема для закупівлі необхідного обладнання, зокрема приладів нічного бачення.

Ці прилади дуже потрібні зараз для стримування наступу російських загарбників. Наш обов’язок – спільно допомогти їм робити це ще ефективніше.

Кожна пожертва наближає нас до перемоги