Ультрас Шахтаря перші хто організовано вийшли на захист донецького Євромайдану.
(При всій повазі до донецьких самооборон вони більше проводили організаційні збори та аналітичну інформацію збирали).
Саме після цього прояву громадянської активності від тодішнього вищого керівництва області була спущена команда “фас”.
Допити МВС та СБУ змінювались “профілактичними бесідами” та дооформлюванням списків, які за кілька місяців потраплять до рук сепаратистів.
Допитували менти, які за кілька місяців стануть вже МГБшниками та іншими зрадниками.
Після візиту сепарів на Донбас Арену до їхніх рук потрапили ще одні списки з фанатами, які (законно чи ні?) збирала служба безпеки стадіону. Смертельна підстава від рідного клубу.
(Чи варто уточнювати що по всім спискам працювали пошукові зграї російських окупантів?)
Після того були мітинги березня-квітня, де хлопці прийняли на себе основний удар, тим самим даючи змогу мирним мітингарям підти цілими. Було зникнення після проукраїнського мітингу у Харцизську патріота – фаната Ігоря П. на прізвисько “Козак”. Досі про нього нема жодних відомостей.
Була міська партизанка, коли сепари боялись вийти за межу своїх барикад…
Було визволення будівлі маріупольскої міськради яку “фашисти” та “екстремісти” передали…міліції.
А міліція знову сепарам.
З початком російсько-української війни добра частина хлопців відправились в українські збройні формування та майже всі були вимушені покинути рідний край. Частина “Кротів” стала волонтерами.
Ультрас Шахтаря були в Іловайську (полон), Аєропорту (метеовишка), Дєбальцеве (вихід 18 лютого).
На всіх участках фронту у різних структурах до сих пір боронять Україну хлопці.
Феномен участі Ультрас Шахтаря у проукраїнському русі Донбасу ще нажаль мало описаний та досліджений.
Героям Слава!
