9 червня у столичному Будинку Вчителя вшановували 125-річчя створення «Братства Тарасівців», які присягнулися у Каневі на могилі Тараса Шевченка нести прапор національного визволення в часи, коли українство нудилося у сні збайдужіння. Ініціаторами заходу стали Науково-дослідний інститут українознавства МОН України, Недержавний аналітичний центр «Українські студії стратегічних досліджень» та Всеукраїнське об’єднання «Свобода».
В урочистій академії взяли участь Юрій Сиротюк, директор Недержавного аналітичного центру «Українські студії стратегічних досліджень», народний депутат VII скликання, Олег Тягнибок, лідер Всеукраїнського об’єднання «Свобода», його заступник Андрій Іллєнко, Максим Стріха, заступник міністра освіти і науки України, Володимир Тиліщак, заступник директора Українського інституту національної пам’яті, Богдан Галайко, директор Науково-дослідного інституту українознавства, Леонід Могильний, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Віктор Рог, редактор газети «Шлях Перемоги».
Захід розпочався із гімну України у виконанні гурту «Хорея козацька» і відомого кобзаря, бандуриста та лірника, заслуженого артиста України Тараса Компаніченка. Після чого кожен з доповідачів поділився своїм поглядом історичної важливості існування «Братства Тарасівців» – фактично першої націоналістичної організації на теренах України.
Зокрема Віктор Рог зазначив, що Тарасівці першими усвідомили важливі істини: власна національна держава – це право кожного народу, а соціальна справедливість у цій державі – основа її політичного ладу. Вони першими проголосили, що Україна має бути соборною державою від Сяну до Дону і від Карпат по Кавказ у колі вільних народів. Вони були першими, які зрозуміли, що за ці ідеали треба боротися. Вони вибудували ієрархію національних пріоритетів на свій час. Зараз це маємо зробити ми. Урок «Братства Тарасівців» – діяти в народі, бути з народом, працювати для народу, їх заповіт – вірити в свою ідею, діяти заради неї і перемагати всупереч обставинам.
Ідеї, які сповідували учасники організації, і нині актуальні, на думку Олега Тягнибока. Як наприкінці XIX століття Тарасівці намагалися своєю просвітницькою діяльністю знищити пагубні ідеї соціалізму і комунізму, так і сьогодні українцям потрібно повстати проти так званого псевдоглобалізму. Зрозуміло, що боротьба Братства не завершена. І ми повинні детально вивчати їхній шлях, аби навчитися правильно бачити кінцеву мету.
Як вважає Андрій Іллєнко, організація не виникла на порожньому місці. Її представники були виховані на певних традиціях, що сягали шевченківського заповіту. Це нагадує передачу «державницької естафети»: не було б Миколи Міхновського (якого ще називають батьком українського націоналізму), можливо, не було би і Степана Бандери. Не було би Степана Бандери, може, і України не було б.
І ми, як висловився Максим Стріха, повинні завдячувати Тарасівцям за таку Україну, яку маємо. Так, недосконалу, таку, якою всі не задоволені, але таку, яка є і дає надію на майбутнє.
Однак, перш ніж його будувати, треба мати цеглини минулого досвіду, аби фундамент був міцним і надійним. Тому дуже важливо знати свою історію і своїх героїв. За словами Володимира Тиліщака, Інститут національної пам’яті, як центральний орган виконавчої влади, покликаний реалізовувати політику у сфері пам’яті. Тому з його боку було запропоновано не лише відзначати двадцятип’ятиліття незалежності України, а й усі етапи боротьби за українську державу. А створення «Братства Тарасівців» є одним з важливих етапів цієї боротьби, коли українська спільнота стала на шлях творення сучасної модерної політичної нації. Політичної в сенсі того, що нація поставила собі за мету політичну незалежність. Це кожен українець повинен усвідомити. Однак пам’ять має бути дієвою. І перша урочиста академія, присвячена «Братству Тарасівців», – прояв такої «активної» пам’яті.
В історії організації багато білих плям. Достеменно невідома кількість членів спільноти та імена багатьох Тарасівців. Тому першочергове завдання для дослідників – винести на-гора усе маловідоме і забуте про перших поборників націоналістичної ідеї, серед яких були відомі громадські діячі, письменники, зокрема Іван Липа, Михайло Коцюбинський, Борис Грінченко, Володимир Самійленко, Микола Вороний, Микола Міхновський.
До речі, під час академії крок до цього зробив Богдан Галайко, представивши для гостей заходу пізнавальну презентацію про передумови створення Братства, напрямки діяльності Тарасівців та їхній основний програмний документ «Profession de foi…» А професор Леонід Могильний доповнив презентацію фактами, які ще більше розпалили цікавість до перших українських націоналів.
За словами завідувача відділу освітніх технології та популяризації українознавства Науково-дослідного інституту українознавства Тетяни Бойко, ця презентація, а також інша інформація про «Братство Тарасівців» будуть розміщені на Інтернет-ресурсі Науково-дослідного інституту українознавства, аби кожен мав змогу збагатитися знаннями.
На заході буквально витав дух геройства і боротьби завдяки дивовижному виступу «Хореї козацької» на чолі з Тарасом Компаніченком. Музиканти виконували тексти Степана Руданського, Олександра Кониського, Бориса Грінченка, Миколи Вороного і навіть французьку «Марсельєзу» в українському перекладі Лева Смоленського.
Важливо, що академія – лише початок. Адже наступного дня після заходу у Каневі пройшов науковий захід. Окрім проведення наукової академії та урочистого вечора, учасники поклали квіти до пам’ятного знака Олексі Гірнику. А своєрідним продовженням цих заходів стане проведення 29-30 червня у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка наукової конференції, присвяченої 75-річчю проголошення Акта відновлення Української Держави 30 червня 1941 року.
Ольга СЕМИЛЯК, УІС
