Напередодні Нового року 28 грудня представники «Української видавничої спілки імені Юрія Липи» та «Центру національного відродження імені Степана Бандери» завітали до вишкільної бази Слобідської сотні добровольчого батальйону «ОУН» на Полтавщині. Це відрядження не було випадковим, адже бійцями цього батальйону, який разом з 93 ОМБр ЗСУ дислокується в Пісках біля Донецького аеропорту, є чимало давніх добрих знайомих та друзів.
Втішає те, що добровольчий та волонтерський рух АТО в Україні органічно розвивається відповідно до умов та вимог часу. Протягом останнього року УВС ім. Ю.Липи та ЦНВ ім.. С.Бандери неодноразово надавали допомогу також полку спецпризначення «Азов» та ДУК «Правий сектор». У часи так званого перемир’я на Донбасі, вони не тільки вдосконалюють свою бойову підготовку, а й значні зусилля направляють на облаштування своїх реабілітаційно-вишкільних баз та ідеологічну підготовку своїх бійців. Добровольчий батальйон «ОУН» в цьому не став винятком. За останній рік вони змогли відкрити чотири бази підготовки: на Франківщині, Львівщині та дві на Полтавщині.
По різному відчуваєш війну на Донбасі коли читаєш про неї у ЗМІ та коли спілкуєшся наживо з бійцями АТО.
Що ми знали про батальйон «ОУН», крім того, що він перебуває в Пісках на передовій?! Першими бійцями батальйону стали активні учасники Революції Гідності. Згодом вони воювали у складі «Азову» та «Правого сектору». Після відведення добровольчих підрозділів з лінії фронту, цей батальйон повернувся на ті ж позиції в Пісках. Також відомий факт, що сепаратисти в полон бійців батальйону «ОУН» не беруть.
Але чи знають російські найманці та донецькі терористи, хто воює в лавах батальйону «ОУН». Символічним стало те, що першими, хто зустрів гостей з Києва на базі Слобідської сотні ДБ «ОУН», це була сім’я з окупованого Стаханова, грузин та кримчанин. В цей час на передовій у складі батальйону також воюють громадяни Російської Федерації, Хорватії та Білорусії. Як пожартував виконавчий директор УВС ім. Ю.Липи Ярослав Іляш: «Історичні паралелі напрошуються самі… Такий собі своєрідний антиімперський блок народів, який свого часу теж ініціювала бандерівська ОУН».
Центр підготовки бійців Слобідської сотні ДБ ОУН розмістився у віддаленому селі на території школи, що закрили декілька років тому. Тут є все: кухня, їдальня, 5 пічок для обігріву, спальні та класи, а головне вистачає території для тренувань та смуги перешкод. В центрі панує принцип свідомої дисципліни. Добровольці зробили ремонт школи та допомагають селянам. Бійці навіть зібрали свою маленьку бібліотеку. УВС ім. Ю.Липи та ЦНВ ім. С.Бандери зробили і свій внесок у поповнення цієї книгозбірні. Крім цього, для потреб бази було передано 50 комплектів зимових грілок для рук і ніг та 20 футболок.
На ранковому шикуванні
Значну частину часу було приділено презентації видань Української видавничої спілки. Жвавий інтерес та обговорення викликали книги Юрія Липи “Розподіл Росії”, Миколи Климишина “В поході до волі”, Геннадія Іванущенка “Сумчани в боротьбі за волю”, твори Дмитра Донцова, Леоніда Мосендза та ін. Асортимент видань хоч і був достатньо різноманітним, відчувалося, що бійці знайшли зацікавлення у запропонованій тематиці патріотичних та історичних видань. Адже у них з’явилася нагода дізнатися і переосмислити історичні події та зв’язки із сьогоденням.
Друг «Бек» – керівник вишкільного центру Слобідської сотні ДБ «ОУН»
Другою частиною візиту стала лекція Ярослава Іляша на тему: “Історія та основні постулати українського націоналізму”. Тема лекції захопила присутніх – надто актуальною особисто для кожного виявилось питання ідеї та боротьби за неї. Після лекції зав’язалась енергійна дискусія. Як підмітив один з бійців, вони поводять себе більш спокійніше на передовій в бою, ніж в суперечках між собою щодо тлумачення та розуміння світоглядових ідей, історичних і політичних подій.
Друг «Рубін» та друг «Грузин»
Як в будь-якій спільноті є свій мудрець, таким мудрецем Слобідської сотні виявився друг «Грузин» – колишній полковник Національної гвардії Грузії. Цей поважний пан давно загартований Чечнею та Абхазією. На питання: «Чому тепер він в Україні? Чому саме батальйон “ОУН”?», він відповідає просто: «Я націоналіст і з цим ворогом борюсь давно, знаю його підступність, тому захищаю тих, на кого він нападає… І схиляю голову перед українським народом, який так забезпечує та годує свою армію».
Кожна історія бійця батальйону ОУН є складною. Втім, історія росіянина Сергія Петровичева (позивний «Рубін») з Ульянівську вражає найбільше. Сергій громадянин Росії, однак ще з початку подій на Майдані перебуває в Україні та бореться пліч-о-пліч з українцями. Після Майдану, хлопець поїхав воювати в АТО. На війні боєць отримав важке поранення. На жаль, Сергію не вдалось врятувати праву ступню. Зараз «Рубін» знаходиться в військовий госпіталі Дніпропетровська. Допомагають йому волонтери, українські друзі та небайдужі люди. Та найбільшою мрією «Рубіна» є отримання громадянства України. Втім, як повідомив побратим Сергія «Грузин», їх клопотання щодо цього так і залишається не розглянутим в Адміністрації Президента.
На жаль, слід констатувати той сумний факт, що держава і досі не має ефективних механізмів співпраці з добровольцями, часто не помічаючи їх існування, особливо коли вони є громадянами інших країн. Тому і трапляються такі історії «Рубіна» – відважного воїна, який ризикував життям, ставши вигнанцем у себе на Батьківщині, захищав українську землю та поплатився здоров’ям.
“Грузин” та “Хорват” (в силу своїх моральних принципів) залишаються громадянами своїх держав і не попросять нашого громадянства, при цьому вони перебувають у безправній площині в Україні. Вони як ніхто інший знають ціну своєї війни і своєї свободи, та допомагають нам її не втратити. Тому обов’язок наш і нашої держави низько схилити голову перед такими людьми. Чи здатні ми віддати їм належну шану так, як вони віддають її нам.
Важко підібрати достатньо слів, коли думки наповнені позитивними емоціями. Після спілкування з такими щирими людьми з’являється відчуття душевної гармонії, як тоді, взимку 2013-2014 року під час Революції Гідності.
Євгена Тищук
Військово-патріотичний урок від друга «Бека» для учнів молодших класів с. Попівка
