Більше 30 мільйонів етнічних українців проживають за кордоном. Найсильніші із них стають стержнем діаспор в різних країнах Європи, Америки, Азії. Вони ініціюють фонди допомоги, долучаються до всесвітніх українських ініціатив та стають на захист інтересів України.
Українці США, Австралії, Британії та Канади стають успішними, починають працювати в органах управління та поширюють слово про Україну. Під час радянських репресій та нестабільної ситуації на початку 20 століття багато виїхали, шукаючи кращої долі та рятуючись від окупанта. Але вони не забули про свою Батьківщину. Частково завдяки світовому українству ми зберегли українські традиції та культурні елементи, які відчайдушно намагалися знищити радянські окупанти.
Спільно із українцями Америки, Організація Українських Націоналістів (бандерівців) вела пропагандивну діяльність, друкувала та передавала народу літературу. Під час Революції Гідності ми ще раз переконалися у важливості українців за її межами. Прикладом є такі персони як Полл Винник, Христя Фріланд, Уляна Супрун, Борис Потапенко та ін. На даний момент діаспора і надалі лобіює інтереси України в своїх колах, поширює інформацію про російську агресію та гібридну війну на наших теренах, надає матеріальну допомогу для військових та сприяє налагодженню комунікації із зовнішнім світом.
Вчора, 14 січня, члени Львівського осередку Молодіжного Націоналістичного Конгресц мали змогу зустрітися із Раяном Ватерсоном, студентом Української Академії Лідерства, жителем Торонто. Спілкувались про життя в Україні та Канаді, можливості для розвитку, навчання в УАЛі та наші пріоритети загалом.
“Коли я їхав в Україну, я не мав жодних стереотипів щодо неї, бо навіть не чув про неї. Хіба мама щось могла розказувати та вчитель зі школи. Тому я і вирішив попробувати себе в якості студента тут”, — розповідає Раян, — “Під час Майдану не пригадую інформації про це, ніхто дуже і не цікавився. Ми задумавалися над проблемою війни тоді, коли були новини про це, коли про це перестали згадувати — забували”.
Бабуся і дідусь Раяна емігрували в 30-их роках 20 століття, але це і стало причиною для нього приїхати сюди та вивчати історію та культуру України, дізнатися чому його предки були змушені покинути свій дім.
Нам важливо і надалі підтримувати контакт із українцями за кордоном, бо вони ж і поширюватимуть новини та інформацію, яку не завжди подають ЗМІ.
Бути українським патріотом чи націоналістом — це не тільки щодня ходити вулицями рідного міста та на День Незалежності одягати вишиванку, це не тільки знати гімн та говорити українською. Потрібно постійно працювати задля своєї країни, при цьому не занедбувати щоденної праці.
