«Чорнобильці» і «афганці» з ветеранської організації «Ніхто, крім нас» оголошують день вибуху на ЧАЕС 26 квітня днем пам’яті ліквідаторів, що загинули від променевої хвороби, а також днем пам’яті нових жертв, загиблих у боротьбі за свої права проти нинішньої влади.
В цей день члени організації «Ніхто, крім нас», яка включає і ветеранів «афганців» і перших ліквідаторів на атомній станції з 731 батальйону, а також громадські організації підприємців та студентів планують провести тільки поминальні урочистості, покладання квітів до Меморіалу ліквідаторів в Києві та панахиду, і наполегливо просять політиків не перетворювати акцію в політичний мітинг.
«Навіть на війні бувають дні, коли воюючі сторони ховають своїх героїв і оголошують перерву у військових діях, – говорить лідер організації «Ніхто, крім нас» Олександр Ковальов, – Для нас така перерва це 26 квітня. Достовірно знаю, що ряд політиків хоче влаштувати на покладанні квітів партійні мітинги. І тому попереджаємо. Те, що для політиків піар, для членів нашої організації наше життя, і смерть наших товаришів, що вмирають від переопромінення. Тільки з червня минулого року за період проведення акцій проти ліквідації виплат, ми поховали чотирьох чорнобильців-ліквідаторів з організації «Ніхто, крім нас», троє з яких стояли з протестами під Адміністрацією Президента, які звідти вже фактично йшли вмирати по домівках, а четвертого затоптали під час знесення наметового містечка в Донецьку. І тим не менш, ми наполегливо просимо всіх політиків не перетворювати поминальний день в політичну акцію. У разі відмови почути наше прохання політики знову ризикують побачити наші спини, як це було 15 лютого. Додатково уточнюємо, цей поминальний день не відмова від подальшої боротьби. У найближчі дні на базі організації «Ніхто, крім нас» пройде всеукраїнський координаційна рада громадських організацій, де буде визначено план подальших дій.
«Все літо, з червня по вересень минулого року ми протестували під Адміністрацією Президента за свої права, – заявляє член НКН Володимир Різник, – наша акція дала старт акціях чорнобильців по регіонах. Наш 731 батальйон це військова частина перших ліквідаторів аварії на ЧАЕС, зараз входить в організацію «Ніхто, крім нас». Наш батальйон пробув у Чорнобилі весь перший місяць аварії з 28 квітня по 23 травня без виїзду. Ми працювали без засобів захисту, відкачували важку воду з під реактора, знімали високорадіоактивний ґрунт, завантажували вертольоти сипучими матеріалами. І нас усіх в кінці травня 1986 року відправили із зони, констатуючи колективне переопромінення. З 750 осіб нашого батальйону в живих залишилося близько сотні.
І коли я слухаю затвердження Тігіпка, що влада вирішила проблеми чорнобильців, я хочу нагадати, що після літньої акції протесту, коли наших людей вивозили в лікарні помирати, ми не могли для них безкоштовно отримати навіть знеболювальне.
Коли трапляється трагедія століття, то повинні бути ті, хто її ліквідує – ми ні про що не шкодуємо. Але коли Тігіпко і Азаров стверджують, що ми вимагаємо пенсії в 30 000 гривень, мене вражає ця брехня. Шість-вісім тисяч прожиткових мінімумів для ліквідаторів, які залишилися в живих, у яких після трагедії втрачено 80% відсотків працездатності це, що більша пенсія?
Нардепи з різних фракцій не допомагали нам під час акції, чиновники вели з нами чисто формальну переписку, члени кабміну передавали нам, що ми гади які оббирають бюджет. Тому 26 квітня ми нікого з політиків не хочемо бачити. З точки зору моралі, політики не мають права приходити до цього пам’ятника чорнобильцям. Але якщо вони прийдуть, вони повинні поминати наших товаришів мовчки, без політичних заяв».
