Саме в ці дні, у листопаді 1921-го, у містечку Базар Житомирської области кінна дивізія Котовського розстріляла 359(361) полонених воїнів армії УНР, учасників Другого зимового походу. Серед них були представники фактично всіх нинішніх областей України — від Львівщини до Донеччини. Приречених вояків вишикували перед ровом-могилою та запропонували покаятися і перейти на бік червоних катів. На що козак Степан Щербак гнівно викрикнув: «До вас служити не підемо. Стріляйте. Український народ вам цього не пробачить!». Після цих слів українскі вояки стали струнко та з військовою честю і гідністю почали співати український славень. А розстріл, як згадують очевидці, тривав усю ніч – на очах у селян, силоміць зігнаних із довколишніх сіл. Саме після злочинного розстрілу Героїв Базару Українська Народна Республіка остаточно була окупована більшовицькою Московією у вигляді маріонеткової УРСР аж до 24 серпня 1991 року. Щоб відновити історичну справедливість, в парламенті зареєструвано проект закону «Про правонаступництво України щодо Української Народної Республіки» щоб раз і назавжди розірвати будь-який зв‘язок із «Совєцьким Союзом» та «рускім міром» путіна!
20-21 листопада на Житомирщині до 100 річниці Другого Зимового походу вшановували Героїв Базару. В селі Базар нинішнього Коростенського району Житомирської області відбулась Всеукраїнська акція Вшанування Героїв Базару до 100-річчя Української революції 1917 – 1921 років. 20 листопада Всеукраїнську акцію «Вшанування Героїв Базару» розпочала Спілка офіцерів України під головувавння полковника Олександра Саська та Почесного Голови СОУ капітана 1-го рангу Євгена Лупакова.
В суботніх заходах взяли участь активісти цілої низки політичних та громадських організацій: СОУ, КУНу, ВО «Свобода», Української партії, Київського Братства ветеранів ОУН-УПА, «Спілки учасників бойових дій. Асоціації командантів», Добровольчого батальйону Правого сектору, 1-го кінного полку «Чорні запорожці», «Соловецького Братства», Київського товариства політвязнів та репресованих, «Українського студента» та інших. Відбулась панахида за закатованими вояками армії УНР – учасниками ІІ Зимового походу за участі Єпископа ПЦУ Паїсія. У виступах лідерів політичних сил та військовиків червоною ниткою підреслювалось, що подвиг Героїв Базару став прикладом для наслідування вояків УПА в боротьбі з гітлерівськими т а сталінськими окупантами в 40-50-х, а в 60-80-х для дисидентів шістдесятників та в 90-х для активістів Народного Руху за відновлення Української державності. Нині ж є живим прикладом військової честі і гідності для нинішнього покоління українських воїнів, котрі ведуть вже 8-й(!) рік війну з ненависним московським окупантом на сході України! Присутнім на меморіальному заході учасникам нинішньої війни було вручено медаль «30 років Незалежності», зокрема і морпіхам з Бригади морської піхоти, що стоїть на обороні Херсонської області поблизу окупованого Криму.
В мистецькій частині заходу виступили з піснями періоду Визвольних змагань 1917-21рр. відомі кобзарі Тарас Компаніченко, Василь Лютий, Святослав Силенко, виконавці патріотичної пісні Неля Франчук з Грицем Лук’яненком, Леся Рой, патріотичні гурти: «РоІіКарп», «Телері», «Рутенія», «ТаРута»… Також відбулась презентація Військово-історичної реконструкції бою за участі ВІК «Повстанець», ВІК «172 піхотний полк», ВІК «Самостійна Україна». По закінченню меморіальних заходів відбувся Історичний диспут за участі істориків-науковців та краєзнавців; «Другий Зимовий похід армії УНР – спроба відновлення Української державності» та презентація книги Степана Бандери «Перспективи Української Революції». В рамках мистецьких заходів відбувся кінопоказ картин «Кіборги» і «Добровольці Божої Чоти» та вистава Театру української традиції «Дзеркало» під керівництвом В.Петранюка про гібридну війну з путінською ордою «Блокпост Україна» Б.Гуменюка.
Наступного дня – 21 листопада участь у меморіальних заходах взяли Міністр Кабінету міністрів Олег Немчінов, Міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко, представники Міністерства оборони, Міністерства ветеранів та Міністерства молоді та спорту, депутати Верховної Ради, голова Житомирської обласної ради Володимир Федоренко, голова Житомирської обласної державної адміністрації Віталій Бунечко, голова Українського інституту національної пам’яті Антон Дробович, депутати Житомирської обласної ради, представники Волинської обласної ради, духовенство, військові та громадськість. «Пам’ять про героїчні сторінки боротьби українського народу за власну державу є надзвичайно важливою для творення сучасних Збройних сил України, і зокрема військово-патріотичного виховання українських воїнів. Особливо це важливо в умовах боротьби за незалежність і територіальну цілісність України», – зазначив міністр Немчінов. Учасники зібрання також підкреслили:
«Рівно 100 років минуло із подвигу Героїв Базару, які попри все боролись за Українську державу та навіть ціною власного життя не погодились перейти на сторону окупанта. Герої Базару назавжди стали прикладом незламності українського духу. Символічно, що саме сьогодні, 21 листопада, вся Україна відзначає День гідності та свободи. Ми віддаємо шану патріотизму й мужності не тільки Героїв Базару, а й Героїв Небесної Сотні та Героїв вже восьмирічної російсько-української війни. Від подій Другого Зимового походу минуло 100 років, а боротьба за волю нації та незалежність України триває. Але сьогодні у нас є те, чого не вистачило Героям Української Народної Республіки. Ми об’єднані, ми маємо сильну армію, у нас потужний волонтерський рух, внутрішній супротив та тверда віра у Незалежність України. Ми добре засвоїли урок сторічної давнини: щоб бути сильними і непереможними маємо бути єдиними!»
На Меморіалі пам’яті Героїв Базару відбулось виконання військовиками Збройних Сил України військового церемоніалу. Військовослужбовці принесли до могили-кургану лампадки, а до підніжжя Меморіалу поклали квіти від Президента України, від Верховної Ради України, від Уряду України, від центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій та обласних рад, а також громадськості. Для всіх учасників заходу виступив Національний заслужений академічний український народний хор ім. Григорія Верьовки. Також у пам’ять про Героїв Базару 21 листопада біля Меморіалу – на місці злочину проти людяності, учиненого радянською владою, де було розстріляно 361 борця проти окупації України російськими більшовиками, освятили капличку Православної церкви України.
Георгій Лук’янчук
Другий Зимовий похід Армії УНР/Листопадовий рейд – партизансько-повстанська операція Армії УНР у жовтні-грудні 1921 року, організована, щоб підняти збройне повстання проти більшовицької влади та відновити українську державність. 24 жовтня 1921 року Головний отаман Армії УНР Симон Петлюра видав наказ про початок походу. За день до того він призначив Юрка Тютюнника командувачем Української повстанчої армії (Волинської групи).
Першою у похід вирушила Подільська група, перетнувши польсько-радянський кордон у ніч з 25 на 26 жовтня 1921 року. Група мала пройти між червоноармійськими підрозділами у районі Бар – Хмільник – Вінниця – Житомир і відвернути увагу більшовиків від головних повстанських сил – Волинської групи. Планувалося, що обидві ці групи з’єднаються в районі Малин – Чоповичі – Радомишль. Подолавши з боями території сучасних Хмельницької, Вінницької та Житомирської областей, бійці Подільської групи 6 листопада вийшли у визначений наказом район для з’єднання з Волинською групою. Звідти вони здійснили розвідку і 9 листопада дізналися про відступ бійців Тютюнника з Коростеня. Вирішили наздогнати, але 18 листопада довідалися про поразку Волинської групи під Малими Миньками. Тому Подільська вирушила назад до Польщі.
Південна (Бессарабська група) не виконала завдання. За планом Тютюнника, вона мала першою вирушити в похід і допомогти Волинській групі підняти селян. Однак через погану конспірацію, низький організаційний рівень керівників повстанських районів тощо) командування Південної групи не змогло вчасно вирушити, розпочати бойові дії та активний наступ. Відділи цієї групи 17–18 листопада перетнули румунсько-радянський кордон, підійшли до Тирасполя і 19 листопада відступили до Румунії.
Головні надії у Другому Зимовому поході покладалися на Волинську групу. 4 листопада її вояки перейшли польсько-радянський кордон. Передусім планувалося взяти Коростень. Там на певний час вдалося захопити залізничний вокзал і склад зі зброєю, випустити 470 політичних в’язнів, розстріляти чекістів і розігнати міліцію. Проте втримати місто не змогли і рушили вглиб України для об’єднання з Подільською групою. В умовах постійних боїв просування ускладнювалося ще й сильними морозами – майже всі, погано вдягнені та взуті обморозили ноги. Командування вирішило повертатися до Польщі. Та ситуацією скористалися червоноармійці, які оточили повстанців біля села Малі Миньки на Житомирщині. Уранці 17 листопада відбувся бій між Волинською групою (до тисячі бійців) і кількатисячною кіннотою Котовського. Ворогові вдалося розділити українську колону на декілька частин і розбити її. У нерівному бою загинули понад 400 повстанців, 537 потрапили в полон.
18 листопада полонених перевели до містечка Базар. Пізно ввечері 21 листопада розстріляли перших 25 старшин. Усього під Базаром було розстріляно 361 учасника Волинської групи.
Подільська група після трагедії під Базаром продовжила рейд до радянсько-польського кордону і перетнула його 6 грудня. Так закінчився похід, який став завершальним акордом Української революції 1917–1921 років.
