19 травня 2012 р. Чікаґо, штат Іллінойс
Конференція п.н. «Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Саміту НАТО в Чікаґо», влаштована 19 травня 2012 р., є виявом об’єднаних зусиль організованої української діяспори привернути увагу учасників Саміту НАТО в Чікаґо та Президента України Віктора Януковича до небезпек, які грозять демократичному майбутньому України та її національній безпеці. Політична ситуація в Україні, яка дедалі погіршується, і водночас прагнення російського режиму підірвати Евро-Атлантичну інтеґрацію України, становлять безпосередню і реальну загрозу безпеці України і суттєво важливим національним інтересам, як і безпеці, мирові і стабільності Европи.
Ми визнаємо і підтримуємо зусилля міжнародної громадськости, мета яких є переконати український уряд відмінити свій авторитарний курс і політику. Ця політика включає, серед іншого, підпорядкування юридичної системи України під контроль і маніпуляцію національного, реґіонального і місцевого рівнів адміністрації, включно з політично мотивованим переслідуванням політичних противників, зокрема, але не тільки, колишнього прем’єр-міністра України Юлії Тимошенко; бльокування демократичних реформ, включно з маніпуляцією, залякуванням і цькуванням вільної преси та оборонців людських прав та цивільного суспільства; проведення нелеґітимних обласних і місцевих виборів у 2011 р., що їх визнали такими, які не задовольняють міжнародних норм; підривання розвитку ринкової економіки шляхом утвердження олігархічного контролю, вчлючно з нестримною корупцією і придушуванням розвитку малого і середнього бізнесових підпрємств; а також цькування і залякування істориків та дослідників, зокрема тих, які займаються відновленням історичної пам’яті України.
Ці політичні напрямні серйозно підривають здатність України утримувати відносини з Евро-Атлантичними установами і зміцнювати її безпеку від аґресивної політики Росії. Вони також підкреслюють важливість тривалої заанґажованости з Україною з боку членів-держав Евро-Атлантичних установ і також самих цих установ. Україна—демократична, забезпечена своїми кордонами і на шляху до інтеґрування в европейські та Евро-Атлантичні установи—найкраще служила б Евросоюзові, НАТО і Евро-Атлантичному партнерству. Україна, дестабілізована авторитарною політикою і практиками, економічним безладдям, нестримною корупцією і міжнародною ізоляцією, може тільки перешкоджати оголошеній НАТО цілі посиленння безпеки в Евро-Атлантичному просторі та поняття Европи, яка є цілісна, вільна і живе в умовах миру.
Крім того, не слід недооцінювати ролю російського втручання у внутрішні справи України і в дестабілізацію та ізоляцію України. Ця політика набирає швидкости з уваги на використовування з боку Росії енерґетичних та інших економічних ресурсів як політичну зброю проти України. Приклад Грузії є свідченням того, що Росія вже продемонструвала свою готовість вдаватися до всяких можливих засобів, аби встановити і зміцнити свої сфери впливу. Не менш тривожними є російські кампанії дезінформації, як наприклад піддавання сумніву саме існування України як европейської держави і характеризування України та інших пост-совєтських незалежних країн як невдалі держави. Такі відверті і приховані методи віщують повернення Европи до руївної політики протистоєння сил і конфронтації.
Незважаючи на це, члени-держави Евро-Атлантичної громади досі мляво реаґували на систематичні та системні порушення людських прав у Росії, які сьогодні вже набрали офіційного характеру. Компроміси і вигоди, зроблені в ім’я економічних і геополітичних інтересів, призвели до відважнішої російської політики супроти України. На додаток, нестримана Росія підриває европейську економічну систему шляхом корумпованих методів і практик, включно з таємними способами вплинути на членів Евросоюзу відмовитися від підтримки европейських прагнень України.
Ми, однак, віримо в Евро-Атлантичну політику сприяння мирові в цьому реґіоні, яка базується на основному принципі національного суверенітету й самовизначення, і яка є підкріплена центральною доктриною свободи людини та свободи народам. Евро-Атлантична заанґажованість з Україною потрібна для повного втілення прагнень української нації до свободи і назалежности після століть жорстокого царського і совєтського колоніяльного гноблення, внаслідок якого загинули мільйони людей, в тому числі 10 мільйонів жертв Голодомору-Геноциду протягом лише 1932–1933 рр., Великого Терору, заслання в концтаборах совєтського Ґулаґу і тривалого переслідування політичних, релігійних і національних правозахисників. Повноцінне приєднання України до Евро-Атлантичних установ необхідне для збереження її незалежности і суверенітету. Це єдині ґарантії її національного виживання.
Отже, з цією метою, члени Евросоюзу і НАТО повинні, як індивідувально так і колективно, втілювати в життя три взаємодопоміжні політичні напрямні: поперше, підтримати утвердження незалежности України, її суверенітету, територіяльної цілісности і національної безпеки шляхом інтеґрації в Евро-Атлантичні структури; подруге, сприяти фундаментальній зміні політики українського уряду в напрямку такої, яка була б базована на демократичному правлінні, верховенстві закону і людських правах; і потретє, чинити опір відвертій і прихованій політиці Росії та її операціям, які мають на меті відновити російську гегемонію над Україною.
Підписання Угоди про асоціяцію між Евросоюзом і Україною, включно з поглибленою і всеохоплюючою Зоною вільної торгівлі, та Угоди про річну національну програму співпраці між Україною і НАТО за 2012 р. є важливими заходами, мета яких є підтримати заанґажованість і шлях до інтеґрації.
Співробітництво з Президентом Януковичем та іншими ключовими урядовцями режиму, які відповідають за теперішню антидемократичну політику, повинно бути зосереджене на тому, щоб сприяти основній зміні напрямку, протилежного до авторитарного правління. Бойкоти та санкції повинні націлюватися на конкретних урядовців а не на український народ.
Українському народові належиться підтримка в поширюванні людських прав, у його намаганнях збудувати громадянське суспільство і незалежні організації засобів масової інформації. Треба надавати підтримку малим і середнім підприємствам. Слід підтримувати неурядові громадські організації та незалежні громадські групи у їхній роботі, яка має на меті піднести рівень національної свідомости, відновити національну пам’ять України і поширювати демократію, европейські цінності та норми.
Евросоюз, НАТО, Організація з питань безпеки і співробітництва в Европі, Сполучені Штати і Канада повинні вдатися до максимальних зусиль для забезпечення, щоб парляментські вибори в Україні 28 жовтня 2012 р. і передвиборча політична кампанія відбулися чесно і прозоро. Закликаємо звільнити з в’язниць або з-під арешту колишнього прем’єр-міністра Юлію Тимошенко і всіх інших політв’язнів, громадських активістів та оборонців людських прав, та дати їм право взяти участь у процесі політичної кампанії і кандидуватися на виборах.
Російську Федерацію, її теперішніх керівників і високопоставлених урядовців треба обов’язково притягнути до відповідальности, шляхом цільових санкцій і бойкотів, за порушення людських і цивільних прав у Росії. Критично важливим питанням є припинення безнастанних підривних операцій Росії проти України та її інтеґрації в Евро-Атлантичні установи. Нормальних стосунків не слід продовжувати поки Москва не продемонструє—словом і ділом—своє зобов’язання шанувати міжнародні норми поведінки, як у себе так і за кордоном.
На закінчення, Президенти Північноамериканських членів-організацій Світової Конференції Українських Державницьких Організацій ще раз підтверджують:
Як і наші українські побратими на рідній Батьківщині, ми маємо непохитну віру в Бога і Україну, переконання, яке гартувало українську націю на протязі її довгого і болючого прямування по шляху до незалежности. Ми віримо, що на місце теперішнього режиму стане уряд, гідний українського народу, який захищатиме Конституцію України і демократію, громадянське суспільство і верховенство закону, територіяльну цілісність і національну незалежність. Ми також віримо, що на місце загрози відновлення гегемонії Росії прийде членство України у Евросоюзі та НАТО, що це призведе до нової епохи зміцненої безпеки у Евро-Атлантичному реґіоні та утвердження Европи, яка є цілісна, вільна і живе в мирі. Українському народові таки не відмовити історичної справедливости. Ми в це віримо!
Президенти Північноамериканських членів-організацій Світової Конференції Українських Державницьких Організацій
Стефан Качурак, Національний президент Організації Оборони Чотирьох Свобід України;
Христина Верещак, Національний президент Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України;
Андрій Бігун, Голова крайової управи Спілки Української Молоді—США;
Богдан Гаргай, голова Українсько-Американської Фундації «Воля»;
Богдан Ковалик, Президент Товариства Ветеранів Української Повстанської Армії;
Орест Стеців, Національний президент Ліґи Українців Канади;
Адріяна Буйняк-Виллсон, Національний президент Ліґи Українок Канади;
Оляна Ґрод, Національний президент Спілки Української Молоді Канади;
Микола Кошик, Національний президент Товариства Ветеранів УПА;
Олег Романишин, головний редактор газети Гомін України
Примітка: Конференцію п.н. «Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Натівської зустрічі у верхах у Чікаґо», яка відбулася 19 травня 2012 р. в Конференційному центрі свв. Володимира і Ольги в Чікаґо, штат Іллінойс, влаштовано під егідою Світового Конґресу Українців, Світової Конференції Українських Державницьких Організацій, Українського Конґресового Комітету Америки та Конґресу Українців Канади. Цей форум був зорганізований спільно американським і канадським відділами Світової Конференції Українських Державницьких Організацій у співпраці з Центром Американсько-Українських Відносин. Господарем конференції був Іллінойський відділ Українського Конґресового Комітету Америки.
Керівний комітет висловлює свою глибоку вдячність видатним промовцям конференції «Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Натівської зустрічі у верхах у Чікаґо» за їхні важливі спостереження, висновки і пропозиції.
Ця Заява віддзеркалює політичні напрямні і погляди американського і канадського відділів Світової Конференції Українських Державницьких Організацій. Вона не натякає обов’язково на схвалення з боку промовців чи спонсорів конференції «Оцінка відносин між Україною і НАТО напередодні Натівської зустрічі у верхах у Чікаґо».
|
