Нас вивели з Сіверодонецьку. Я був останьою людиною яка знімалась з позиції на фланзі, де далі були тільки підари. Поступово мозок намагається підвантажити й переварити, що трапилось зі мною за ці 23 дні, поки не дуже виходить, але спробую зафіксувати якісь думки на майбутнє.
Я приїхав в Сєвєр 2 червня зранку на позицію Пітбуль. 10 поверхова будівля перший поверх якої видно на фото. Через пару днів будівля повністтю складеться, а ми завчасно перемістимся на іншу позицію.
Мій найбільший страх й задача з якою я іхав на фронт було не обісратися й не стати баластом для побратимів. Я ніколи не був на війні в прямому контакті, хіба окрім як по тупості в 2014 заїхав/виїхав з напів окупованого Єнакієве, але то неможливо порівняти.
З приводу порівнянь, здається «Апостол» комбат Свободи, який був в ДАПі, Рубіжному, й Сєвєрє сказав, що в Сєвєрє було жорсткіше аніж в ДАПі, але в Рубіжному ще сильніше крили, хлопці рахували 500 прильотів на годину з різного озброєння.
В першу ніч я чергував одну годину й було відносно спокійно, лише о першій ночі я йшов з позиції й побачив як в метрах 400 красиво падає фосфор. Наче золотий водоспад у повільній зйомці.На якийсь момент навіть замилувався й задумався як така красива річ може робити стікі болю.
Наступну ніч чергував 2-9. В повній темряві вперше зіштовхнувся з мінометними обстрілами, рпг, артою в десятках метрів, було страшно. Та навіть коли танк вдень розбирав наш поверх, це було вполовину страху від того коли я застав та підхопив паніку інших людей на перших 200/300.
Складно сказати який період був найважчий. Кожен по своєму. 2-7 червня майже не було нашої арти, танків. Ми тупо стояли з калашами й мотодорами проти арти й танків кацапів. Й це відчуття коли ти виконуєш роль тєрпіли, коли не можеш відповісти, дуже гнітить.
Потім десь числа з 7 червня коли пішла наша арта, танки, зайшли ССО, то було відчуття, що якщо буде трохи більше важкої техніки й підтягнуться інші, то дамо пізди.
Та в середньому паритет був такий: вилізає підарський танк, 3-7 вистрілів, сховався, через пару хвилин знову, й так 20-30 приходів, а потім вилазить наш танчик робить 2-7 пострілів й ховається. Потім артою нас посипають +- в тому ж паритеті.
Кацапи майже не виходили на прямий бій. В кращому випадку метрів за 300-500 після роботи арти стріляли в нашу сторону по сомалійські. Раз на пару днів якась куля могла поруч прийти. Коли підсовувались ближче отримували пізди, й знову арта, танки, рпг й потім шум автоматів.
