25 червня під час засідання сесії Львівської обласної ради депутати ухвалили Заяву щодо антиукраїнських дій Сенату Республіки Польща.
Подаємо повний текст заяви.
ЗАЯВА
депутатів Львівської обласної ради щодо антиукраїнських дій Сенату Республіки Польща
Львівська обласна рада з глибокою тривогою і справедливим обуренням сприйняла інформацію про ухвалення Сенатом Республіки Польща заяви з приводу 70-річчя Волинських подій.
Ми розуміємо важливість стратегічної співпраці України та Республіки Польща. В останні роки було багато зроблено для того, щоб налагодити добросусідські стосунки між українським і польським народами. Зокрема, у місцевих радах Львівської області проводиться робота щодо поліпшення транскордонної співпраці, розвитку економічних та культурних зв’язків. Львівська міська рада одноголосно ухвалила рішення про передачу “Польського дому” в довгострокове користування для забезпечення національного та культурного розвитку польської меншини.
У Львові відкрито пам’ятник інтелігенції, яка була знищена німецькими нацистами у 1941 році.
Проте рішення Сенату Республіки Польща не сприяє нашим добросусідським стосункам. Тепер фактично перекреслюються спроби примирення у складних питаннях історичного минулого обох народів, де українці ніколи не виступали агресорами чи окупантами.
Не може бути партнерства у міжнаціональних відносинах, якщо заперечується право іншого народу мати власну національну гідність, власну незалежність та право на боротьбу з окупантами.
На жаль, більшість представників Сенату, ухвалюючи таку заяву, фактично осквернили пам’ять загиблих і поляків, і українців, маючи на меті здобуття сумнівного політичного капіталу.
У заяві зазначено, що “поляки прагнуть примирення і дружби з українцями”. Однак текст заяви містить явні ознаки ксенофобії та шовінізму стосовно українців.
Дії польських політиків формують негативний імідж України у світі, завдають шкоди євроінтеграційним прагненням українців.
Рішення Сенату, в якому польсько-український конфлікт окреслено як “етнічні чистки з ознаками геноциду”, не відповідає історичній правді. Адже геноцид передбачає односторонні жертви та агресію. Тобто польські політики говорять лише про польські жертви і не хочуть зважати на тисячі вбитих українців. Вони відзначають антипольські акції УПА, але замовчують знищення українців вояками Армії Крайової. У постанові використано нічим необґрунтовану цифру – 100 тисяч польських жертв, що також є політичною спекуляцією на пам’яті людей, які загинули в конфлікті.
Застосування терміна “геноцид” до цих подій є неприйнятним, тому що не відповідає юридичному визначенню, ухваленому ООН в 1948 році. У світовій історії немає жодного випадку геноциду, зорганізованого не державою. Якщо застосовувати підходи польських політиків до знищення українських сіл Сагринь, Павлокома, Верховини та десятків, якщо не сотень, інших, то також зможемо їх кваліфікувати як “етнічні чистки з ознаками геноциду”. Нагадаю, що автор терміна геноцид – всесвітньо відомий юрист Рафаель Лемкін прикладом геноциду називав знищення польським військом українського села Завадка Морохівська.
Застосування терміна “геноцид” є неприйнятним і з політичного погляду, адже заперечує дотеперішні приязні відносини між Україною та Польщею, є маніпулюванням пам’яті про минуле, породжує нові конфлікти.
Вважаємо штучне загострення дискусій довкола питань польсько-українського конфлікту, які вже отримали політичну оцінку керівництва України та Польщі у 2003 році, таким, що грає на руку Росії, де відбувається небезпечна реабілітація сталінізму. Розмови про “геноцид на Волині”, між іншим, мають за мету завадити поширенню правди про Голодомор як геноцид, що забрав життя мільйонів українців.
Ми закликаємо українське суспільство дати оцінку антиукраїнським діям, що сьогодні відбуваються за межами нашої держави, а також дати належну оцінку “п’ятій колоні”, якою є сьогоднішній панівний режим, якому байдужі національні інтереси. Також закликаємо належно вшановувати пам’ять українців, які загинули від різних окупаційних режимів, у тому числі польського. Зокрема, тих українців, які загинули внаслідок дій підрозділів Армії Крайової та Батальйонів Хлопських, відзначити річницю трагічних подій, пов’язаних з депортацією українців з їхніх етнічних земель у 1944 – 1947 роках, знищення українських сіл на теренах Холмщини, Надсяння та Лемківщини протягом 1944-1945 років.
Пропонуємо ухвалення Закону “Про статус депортованих українців”, проведення парламентських слухань з цієї проблеми у 2013 році.
Польську сторону закликаємо перейти від взаємних звинувачень до конструктивного діалогу, прийнявши формулу вибачаємо і просимо вибачення та акцентувати увагу на відзначення дат і подій, коли українці та поляки допомагали одні одним під час захисту своїх спільних інтересів. Залишімо минуле Богові і продовжимо діалог заради розвитку!
