Російська агресія проти України та енергетична війна кремля з Європою стали за останні півстоліття найсерйознішим випробуванням для світового енергетичного ринку та поворотним моментом у відносинах між Євросоюзом та росією.
Путін сподівався, що сильна залежність ЄС від імпорту російських енергоресурсів, зокрема газу, дозволить йому розколоти ЄС, позбавивши його бажання активно підтримувати Україну. Чи піддався Євросоюз на енергетичний шантаж і як це вплинуло на кремль?
Газ.Весь 2022 рік росія поступово скорочувала обсяги постачання блакитного палива до ЄС (з березня 2022 р. щоденний обсяг прокачування газу до ЄС знизився на 80%). У січні 2023 року «Газпром» зменшив прокачування блакитного палива у Євросоюз ще на 22%. Очевидною метою цих дій було намагання дестабілізувати енергосистему ЄС та спровокувати стрибок цін на газ, чим зробити невигідною підтримку України.
Однак ЄС витримав удар росії в газовій битві, чому сприяли аномально тепла погода та узгоджені дії європейських лідерів зі зменшення газової залежності рф. Зокрема, країни домовилися заповнити газосховища щонайменше на 80% (понад 90 млрд. куб м) за рахунок поставок з Норвегії, США, Алжиру. Звичайно, ажіотажні закупівлі газу на світовому ринку відбувалися за цінами, у 5-7 разів вищими, ніж 2021 року. Проте, це не стало шоком для внутрішніх споживачів, адже країни ЄС компенсували високі ціни з державних бюджетів (з вересня 2021 року субсидування цін на газ, електрику та бензин коштувало ЄС 600 млрд. євро). Щоб зберегти ринок електрики в умовах дорогого газу, країни розконсервували вугільні електростанції, продовжили термін служби атомних енергоблоків і додатково інвестували у відновлювальні джерела. Не обійшлось і без примусового обмеження обсягів споживання газу, багатьом країнам довелося зупиняти енергоємні підприємства з виробництва металів та добрив. У Німеччині встановили так звані цінові гальма, коли домогосподарства, малий та середній бізнес змусили скоротити споживання газу та електрики на 20% порівняно з 2021 роком. На тлі цих подій ціни на газ в ЄС зменшилися до рівня серпня 2021 року – до 700 доларів за тис. куб м.
Для кремля європейський газовий шантаж призвів до втрати монополії на європейському ринку, адже до цього кожен третій кубометр газу в Європі був російським (155 млрд. кубометрів газу на рік). За прогнозами Міжнародного енергетичного агентства (IEA), частка росії на світовому газовому ринку впаде з 30% 2021 року до 15% 2030 року (в базовому сценарії) і до 10% (в оптимістичному). При цьому виручка від газового експорту рф впаде з 75 млрд доларів до менш, ніж 30 млрд доларів.
Величезна мережа газових родовищ і трубопроводів, на розвиток якої було витрачено сотні мільярдів доларів, фактично викинута на смітник. Зокрема, стали марними інвестиції у розробку газових родовищ на півострові Ямал (100 млрд доларів), більшість з яких були з’єднані трубопроводами з Європою, в т. ч. з Німеччиною.
Спроба пошуку нових ринків збуту газу на Сході стикається з проблемою фінансування. Так, вартість модернізації газопроводу «Сила Сибіру» до Китаю оцінюється в 55 млрд. доларів, яких на тлі війни в Україні просто немає. Крім того, не збуваються сподівання кремля на зростання попиту на газ у Китаї.
Нафтопродукти.Кремлю не вдалося розхитати європейський ринок нафтопродуктів. Після суттєвого зростання в першій половині 2022 року, наразі європейська ціна на нафту повернулася до рівня минулого січня. Для кремля шантаж перетворився на втрату європейського ринку, який щоденно споживав майже 2,5 млн. барелів нафти та щорічно 1 млн. барелів нафтопродуктів. Заборона ЄС на морський імпорт російської нафти залишила єдиним ринком збуту Болгарію, яка отримала тимчасовий виняток. Поза ЄС суттєво знизилося постачання нафтопродуктів рф до Саудівської Аравії, Іраку, Об’єднаних Арабських Еміратів і Кувейту. Росія намагається знайти альтернативні ринки для своєї нафти здебільшого в Індії. Проте переорієнтація продажів нафтопродуктів має для нафтової промисловості рф величезну ціну, адже для проникнення на індійський ринок знадобилися великі знижки, які сягають 35 доларів за барель, що еквівалентно зниженню ціни на 40%.
Підбиваючи підсумки, можна стверджувати, що енергетична війна проти ЄС повернулася до рф бумерангом. Спроба схилити Європу до поступок з «українського питання» назавжди позбавила рф статусу провідної енергетичної держави. Як підсумок, за прогнозами IЕА, російський експорт енергоносіїв ніколи не повернеться до рівня 2021 року, а до 2030 року впаде на 50%. Внаслідок цього, до 2030 року росія втратить близько 1 трлн. доларів доходів від експорту енергоресурсів. Навіть після завершення війни малоймовірно, що країни ЄС коли-небудь повернуться до путінського енергетичного гачка.
