Невдовзі має вийти т. 3 енциклопедії Визвольної боротьби «“Подєбрадський полк” Армії УНР», автори – Роман Коваль, Віктор Моренець, Юрій Юзич. Пропонуємо вашій увазі біографію одного з героїв книжки –січового стрільця, чотаря Галицької армії, діяча УВО Антіна Стефанишина
СТЕФАНИШИН («АНТІН ВАРТОВИЙ», «ТОНЬКО») Антін Савович (27.05.1897 р., м. Долина, тепер Івано-Франківської обл. – 18.01.1972 р., Чикаго, США). Військовий та громадський діяч, учитель, політв’язень, поет, драматург; чотар УГА (1918-1920), бойовий референт Долинської повітової команди УВО (12.1920-1922) та Стрийської окружної команди УВО, кур’єр УВО, вчитель «Рідної школи» (Долина, 1935-1938); звання – стрілець УСС (поч. 1918 р.) та Галицької армії (з 1.11.1918 р.), хорунжий УГА та Армії УНР.
Закінчивши 6-класну школу, вступив до Львівської учительської семінарії. У «Curriculum vitae» писав: «Війна 1914 р. перервала мені науку так, що я з ріднею був еваку[й]ований до Ґмінду. Звідси удалось мені дістати до семінарії до Відня, де я покінчив 3 рік. З початком 1918 р. вступив я у ряди У.С.Стрільців, а відтак 1 Падолиста брав участь у творенню У. Галицької Армії та її боротьбі на фронті під Хировом у ґрупі отамана [Антіна] Кравса. Скінчив я тоді старшинську школи У.Г.А. і зістав приділений до боєвих частин (І ударний Гуцульський Курінь ІХ Бриґ.) і брав участь у численних боях при відвороті, та 2-ій офензиві. Перебув цілу кампанію У.Г.А. на Великій Україні у ранзі хорунжого, брав участь у всіх боях на Вапнярському і Одеському напрямку, перебув тиф п’ятнистий і зворотний та короткий більшовицький і польський полон. По катастрофі Галицької Армії вступив в ряди Армії У.Н.Р., де дальше як бойовий старшина 3 Залізної дівізії та 5-ої Херсонської брав участь у боях. Вернувши 1920 р., здав іспит зрілости та посвятився мирній праці учителя У.П.Т. (очевидно, Українське педагогічне товариство. – Ред.) в Долині. Зістав арештований 10 жовтня 1922 р. польськими властями під запітом противиборної діяльности та під запитом організування «національних боївок». Пересидів у [т. зв. кармелітській] тюрмі «на Баторія» і у «Бриґідках» у Львові 7 місяців, а коли мені не доказано вини, випущено по слідчій тюрмі на волю. Долина, Стефанишин Антін, 29 червня 1923 р.». Подав документи на ліс. підвідділ агр.-ліс. відділу УГА в Подєбрадах, але дістав відмову.
З 1920 р. член Української військової організації. У 1922 р. заарештований польскою поліцією, вийшов на волю 1923 року. Як кур’єр УВО їздив у ЧСР. Входив до «Летючої бригади» – спеціального підрозділу зі спеціально підготовлених і законспірованих бойовиків для здобуття грошових коштів шляхом вчинення експропріаційних актів – нападів на державні установи з метою заволодіння коштами, які в умовах польської окупації вважалися українським національним добром і мали бути повернені на благо української нації. У 1925 р. після багатьох успішних акцій групу було розкрито, багато осіб заарештовано і засуджено.
У боротьбі проти польскої окупації шукав союзників в окупованій Україні. Коли повернувся з Великої України до Долини, польска влада не дозволила йому працювати. «Злидні штовхнули його в ряди КПЗУ. У 1928 р. їздив до Харкова і вів переговори з урядом УССР про допомогу Галичині, коли вона повстане проти польських окупантів. Харківський уряд погоджувався допомогти з умовою, що після перемоги повстання Західну Україну прилучать до Совєтського Союзу. Галицькі політики хотіли жити самостійно. У 1934 р. ще раз післали А. Стефанишина на Східну Україну. Коли він у Києві зайшов до знайомих, вони перелякалися. Крадькома дібралися до Дніпра, човном від’їхали від міста й порадили йому чимдуж утікати, щоби не потрапити в кігті ҐПУ. На Збручі його впіймали польські прикордонники, й суд покарав 28 добами арешту за перехід кордону. Повернувшись до Долини, А. Стефанишин написав чимало статей про голод і репресії на Східній Україні».
На початку 1930-х відходить від активної діяльності в УВО, вступає в партію «Фронт національної єдності». Після війни емігрує в США. Автор драми «У сумерках віків» (розповідь про заснування Долини). Автор слів до пісень – «Пісня націоналістів» та «Гімн луговиків». Збірка поезій А. Вартового «Кличе дзвін» 1926 р. вийшла у видавництві «Нова доба». Під час Другої світової війни втрачено рукопис повісті «Бронза». Автор спогадів про Визвольні змагання. 2 вересня 1919 р. в с. Чоботарці (тепер с. Заболотне) написав спомин «Крижопіль. Фрагменти з бою пробоєвого Гуцульського куріня на Великій Україні», у якому відтворив події від 19 серпня до 1 вересня 1919 р. (Календар Червоної Калини на 1924 р. – Львів, 1923. – С. 144-150).
Автор спогадів «Дес.[ятник] Захарків повздержує панцирник» (КЧК на 1930 р. – Львів, 1929. – С. 21) та «Машиніст-залізничник Пшеньович краде панцирник» (КЧК на 1931 р. – Львів, 1930. – С. 9). У вересні 2008 р. трупа Долинського народного театру показала виставу Антіна Вартового «В сумерках віків».
Почесний громадянин м. Долини Івано-Франківської області.
Вічна слава!
