8 грудня 2020 р. в Інституті мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України відбулася Шоста наукова конференція молодих учених «Лінгвістика XXI ст.: традиції і перспективи розвитку».
Цікавих виступів і дискусій учасникам конференції побажав у вступному слові заступник директора Інституту мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України О. І. СКОПНЕНКО. Виступи молодих учених стосувалися актуальних питань науки про мову. Тематика доповідей відображувала сфери їхніх лінгвістичних зацікавлень.
Аспірантка І. ГОЛОТОВА в доповіді «Ономастична система мови: соціологічний вимір» ознайомила присутніх з ономастичною системою мови з погляду соціологічних наук. Схарактеризувала новітні парадигми вивчення пропріальної лексики, зокрема, в галузі соціолінгвістики та соціоономастики. Запропонувала новий підхід до аналізу національно маркованих ономастичних одиниць під назвою етносоціоономастика.
Студентка Б. БОЄЦЬКА-ПОНОМАРЕНКО в доповіді «Нові концепти дипломатичного дискурсу: розширення типологічної класифікації» розповіла про новий канон дипломатичної взаємодії. Архітектоніка дипломатичного дискурсу розширилася за рахунок появи понять: міська дипломатія; корпоративна формальна/формалізована дипломатія, м’яка цифрова дипломатія, феміністична/жіноча дипломатія, дипломатія змін тощо. Комунікативним стратегіям і тактикам, через які втілюється дипломатичний дискурс, варто приділяти увагу дослідникам, зокрема на міждисциплінарному рівні.
У доповіді «Морфо-синтаксична реалізація каузативів гніву в польській мові» аспірантка Д. ЗАКУСИЛО висвітлила морфологічну та синтаксичну реалізацію каузативів гніву в польській мові. Під каузативністю розуміється семантична категорія, яка виражає причиново-наслідкові зв’язки між позамовними реаліями. Метою дослідження є аналіз синтаксичної структури комунікативних ситуацій каузації гніву, в яких на семантичному рівні присутні такі актанти як агенс, експерієнцер та каузатор. При аналізі морфо-синтаксичного вираження каузатора та агенса в польській мові виокремлено три групи: агентивні розщеплені конструкції, агентивні нерозщеплені конструкції та неагентивні конструкції. Результати дослідження показали, що з-поміж розглянутих прикладів, найчисленнішу групу становлять саме неагентивні конструкції.
Доповідь В. МАРЕНКО «СТІНИ і МОСТИ в німецькому політичному дискурсі» присвячена дослідженню мовних засобів, якими послуговуються політики у своїх промовах та медійній комунікації. Проведене в рамках дослідження соціолінгвістичне опитування показало, яким чином свідоме застосування маніпулятивних комунікативних стратегій може впливати на ізоляційну або об’єднавчу політику в державі. Доповідач сформулював рекомендації щодо кооперативної комунікації задля уникнення маніпулятивного впливу на мовну спільноту.
У доповіді В. ПІДПАЛОЇ «Способи реалізації експресивної функції у вступних частинах ток-шоу “Anne Will” “Maischberger die Woche”» були розглянуті особливості мовних стратегій у деяких політичних ток-шоу Німеччини. У проаналізованих телепрограмах на вступну частину випуску припадає начний інформаційно-експресивний потенціал. У ній глядач отримує інформацію про тему випуску, короткий огляд обговорюваних подій і позицію запрошених гостей. Саме яскравість та неординарність подання інформації на цьому етапі є важливою передумовою для привернення та утримання уваги глядача.
Молодша наукова співробітниця відділу мов України О. МАЛАШ у доповіді «Подружжя, батьківство, дитинство в народних піснях українських болгар: лінгвокультурний вимір» привернула увагу до усної народної творчості болгар-переселенців та їхніх нащадків, що компактно проживають в Україні. В основі виступу — лінгвістичне портретування членів родини в болгарських народних піснях. Проаналізовано лексичні засоби створення образів матері, батька, чоловіка, дружини, дітей та інших родичів, а також досліджено власне концепт «родина».
У доповіді аспірантки Т. МОРОЗ «”Свій / чужий” у семантичній структурі польських паремій» подано результати дослідження опозиції «свій / чужий» у складі польських прислів’їв та приказок. Виділено основні аспекти, які найповніше висвітлюють опозицію «свій / чужий».
У доповіді молодшого наукового співробітника С. ТЕРЕЩЕНКА «Фразеологічне багатство ідіостилю Володимира Короткевича (на матеріалі казок)» розглянуто фразеологічні засоби ідіостилю класика білоруської літератури, показано специфіку й широкий діапазон уживаних фразеологізмів. Висвітлено ряд оказіональних фразеологічних зворотів, окреслено їх семантико-стилістичну характеристику та способи творення. З художньою метою класик створював численні варіанти вже відомих одиниць. В. Короткевич проявив себе віртуозним творцем фразеологізмів білоруської мови, що відіграли помітну роль у його ідіостилі.
Аспірантка О. ХАРИК у доповіді «Діахронічне дослідження епонімічні складової медичної термінології» зазначила, що медичній термінології притаманне широке використання власних імен як основи для творення нових одиниць, де відонімні терміни функціонують як звичайні і повноправні назви. Власні назви були та залишаються важливим джерелом формування наукової мови медицини. Не випадково епонімічні терміни широко застосовувані майже в усіх мікросистемах медичної термінології.
У доповіді І. ПОЛІЩУК «Трансонімічні власні назви: збереження культурно-історичної інформації та пам’яті народу (на матеріалі ономастичного довкілля міста Чикаго)» відзначила, що епоніми досі залишається малодослідженою ланкою. У США власні назви деонімного походження досить популярні, особливо в ономастичному довкіллі міста. Доповідачка розглянула особливості номінативних традицій в американському суспільстві стосовно годонімів (назви вулиць) на матеріалі лінгвістичного ландшафту міста Чикаго; визначила чинники, що вплинули на формування цієї традиції, пояснила лінгво-кульурологічну цінність епонімних найменувань антропологічного походження.
У доповіді аспірантки В. ГОНГАЛО «Актові промови в американській лінгвокультурі» йшлося про історію виникнення актових промов як невід’ємної складової американської культури та наукового життя, жанру церемоніальної напутньої промови на прикладі Гарвардського університету — одного з найвідоміших та найстаріших університетів США.
У доповіді аспірантки М. ОСТАПЕНКО «Особливості виокремлення твірних одиниць для епонімів» висвітлено основні типи відонімної деривації, зокрема відантропонімний словотвір. Схарактеризовано найпродуктивніші антропоніми в українській, англійській та французькій мовах та проведено їхню зіставну характеристику.
Молодший науковий співробітник І. ОЛЕКСАНДРУК виголосила доповідь «Електронний тлумачний словник як база для проведення наукових досліджень». У центрі її уваги – Словник української мови у 20-ти томах, що створюється у двох версіях – паперовій та електронній. Форма подання даних у лінгвістичній базі даних словника, формалізація опису його макро- та мікроструктури зумовили його багатофункціональність. Словник став інформаційно-пошуковою системою, а також частиною автоматизованого робочого місця лінгвіста в процесі формування лінгвістичних баз даних нових електронних словників, що описують різні лексико-граматичні, семантико-синтаксичні та семантичні контексти лексичних одиниць української мови.
В. КЛИМЕНКО в доповіді «Significant grammatical differences of articles’ usage in English and German (on the examples of translated quotes of American politicians)» ознайомив присутніх з поняттям «артикль» у мовознавстві, набором його граматичних характеристик та лінгвопрагматичних значень. Попри значну спільність між англійською та німецькою мовами, нерідко вживання та/чи переклад виловлювань з артиклями ніяк не може бути автоматичним або механічним. Натомість існує потреба в детальному вивченні та правильному використанні артиклів навіть в однакових комунікативних ситуаціях, але оформлених засобами різних мов.
Докторант Н. НАЗАРОВ у доповіді «Індоєвропейські паралелі до деяких вербальних формул староукраїнського звичаєвого права» проаналізував «Руську правду», княжі грамоти XIV ст., акти з книги київського підкоморного суду кінця XVI — початку XVII століть. Доповідач виявив низку архаїчних слововживань, інтерпретувавши їх як індоєвропейські рефлекси формульної сакральної мови, що закріплювала норми звичаєвого права в традиційному суспільстві. Порівняльний аналіз латиських міфологічнх пісень, хетських законів, давньоіндійських законів Ману, давньоірландських законів, давньоримської, давньогрецької міфології та норм звичаєвого права показав, що спільні контексти вживання слів МЕЖА, ДУБ, БДЖОЛА, БОРТНЯ невипадкові й становлять складний семантичний комплекс, у якому втілилися ритуально-правові практики давніх слов’ян та індоєвропейців.
Аспірантка М. ЛИСАК у доповіді «Переосмислені іменникові композити із соматичним компонентом у німецькій мові» висвітлила семантику зазначених композитів у німецькомовних мас-медіа, розвитку їхньої полісемії в результаті метафоричного / метонімічного перенесення значення, метафтонімії, визначила їхню роль у формуванні прагматичного ефекту масмедійних публікацій, установила їхній потенціал у створенні емоційно насиченого й стилістично забарвленого тексту. Отримані дані доповідачка перевірила за допомогою соціолінгвістичного експерименту (опитування носіїв німецької мови).
Доповідь аспірантки Є. ПЕТРЕНКО «Зовнішні та тілесні дескрипції вищої емоції «розпач» в українській, російській, англійській та німецькій мовах (на матеріалі лінгвістичних корпусів)» була присвячена дослідженню мовної репрезентації тілесних і зовнішніх проявів емоції «розпач» на підставі сполучуваності відповідних назв. Фактичний матеріал відібрано з національних корпусів української, російської, англійської та німецької мов. Установлено, що мовна репрезентація зовнішніх проявів емоції «розпач» відбувається переважно за допомогою лексичних засобів у прямому значенні, які позначають очі або погляд (плач, сльози), голос або звуки, а також вираз обличчя. Аналіз показав, що ця емоція переживається вкрай болісно, через це людина прагне припинити її дію якнайшвидше, що проілюстровано аналізованим фактичним матеріалом лінгвістичних корпусів.
Аспірантка К. ШКІЛЬ у доповіді «Оксиморон як засіб відтворення індивідуально-авторського стилю А. Фета (на матеріалі натурфілософської лірики)» проаналізувала й типологізувала конструкції з використанням оксиморона, що формують індивідуально-авторський стиль поета.
У доповіді М. МУЗИКИ «Інструментальне та інтегративне ставлення до мови (мотивація вибору в контексті теорії Коліна Бекера)» спробувала перевірити теорію вченого шляхом опитування української молоді, у якому взяло участь 234 людини. Виявилося, що ставлення молоді до мови в Україні має свої характерні риси. Це зумовлено й реаліями, у яких живе носій певної мови, і індивідуальними прагненнями респондента.
М. ДІМІТРІЄВА в доповіді «Проблема мотивації вивчення німецької мови в загальноосвітніх навчальних закладах» спробувала дати відповіді на питання: які визначення мотивації дають науковці? Що впливає на мотивацію учнів загальноосвітніх навчальних закладів при вивченні німецької мови? Як сформувати позитивне ставлення учнів до вивчення цієї іноземної мови?
У доповіді О. КАЦАВАЛА «Тексти українських грамот XIV–XV століть як відображення ментально-когнітивної площини національної свідомості» зазначено, що попередні дослідження актових документів XIV–XV століть були здійснені суто в граматичному аспекті. Натомість сучасний етап розвитку мовознавства більше орієнтований на вивчення національної свідомості та ментальності. Доповідь була присвячена опису ментально-когнітивної площини свідомості укладачів українських грамот XIV–XV століть.
Старший викладач кафедри загального і слов’янського мовознавства Національного університету «Києво-Могилянська академія» К. БЛИЗНЮК свою доповідь «Мовна гра в оповіданні “Вертеп, кекс та інші чудеса” Дзвінки Матіяш» присвятила стилістичному й текстотвірному потенціалові мовної гри. Зокрема, простежено використання іншомовної та професійної лексики для індивідуалізації персонажів. Розкрито функції метафор, епітетів і порівнянь як засобів творення передріздвяного часопростору. Проаналізовано роль інтертекстуальних елементів у формуванні композиції та розвитку сюжету.
М. ПОЛОВІНКІНА в доповіді «Ментальна маркованість текстів говірок сіл Борщівка і Залиман Великобурлуцького району Харківської області» зазначила, що під впливом антропоцентричного підходу діалектологія переорієнтовується з опису ізольованих мовних фактів на інтерпретацію текстів як психолінгвістичних утворень. Актуальне завдання сучасної діалектології — укладання та інтерпретація діалектних текстів різних регіонів України, з’ясування рівнів інтеграції в діалектному тексті категорій мови й психоментальних характеристик мовця. Доповідь присвячено виявленню концептуальних домінант текстів говірок сіл Борщівка і Залиман Великобурлуцького району Харківської області, з’ясуванню особливостей їх реалізації в діалектному тексті.
Свою доповідь «Неймінг сучасних комп’ютерних ігор: оригінал та локалізація» молодший науковий співробітник М. ОМЕЛЬЯНЧУК присвятила одній з обов’язкових сильних позицій тексту – його назві. Доповідачка розглянула питання неймінгу сучасних комп’ютерних ігор. Також проаналізувала особливості локалізації назв при реалізації цих ігор у країнах, де домінують англійська, іспанська, румунська, українська та російська мови.
