Воєнна кореспондентка Євгенія Подобна з книгою «Дівчата зрізають коси», виданою Українським інститутом національної пам’яті, під редакцією Тетяни Ковтунович, названа лауреатом Шевченківської премії 2020 року в номінації «Публіцистика, журналістика».
Таке рішення оприлюднив Комітет з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Шевченківська премія – найвища державна нагорода у галузі культури й мистецтва. Рішення про присудження премії ухвалює президент України на основі пропозицій комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка. Фінансовий розмір премії теж визначається Президентом, торік лауреати Шевченківської премії отримали по 200 тис. грн.
Ця книга – це спогади 25 жінок-воячок, які брали участь в російсько-українській війні у складі Збройних сил України та добровольчих підрозділів у 2014-2018 рр. як стрілки, кулеметниці, медики, мінометниці, снайперки та ін. У спогадах йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, спогади про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди війни.
Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій. Ці історії було записано з листопада 2017 до липня 2018 року воєнною кореспонденткою Євгенією Подобною.
Вона народилася в сім’ї військового 7 липня 1989 року. Як говорить сама авторка, має кілька рідних міст, серед них і Полтава. Закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобула кваліфікацію магістра журналістики. Захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «Теорія та історія журналістики». Свою журналістську кар’єру починала у «Полтавському віснику», проходила тут виробничу практику під час навчання в університеті, належала первинної журналістської організації цієї газети. Працювала в журналісткою в друкованих ЗМІ, зокрема в газетах «День», «Газета по-киевски», журналі «Prevention». Займалася художнім репортажем. Працювала асистентом режисера, журналістом та сценаристом студії «Пілот». Працювала на 5 каналі на посаді кореспондента відділу новин та воєнним кореспондентом. Проводила тренінги на теми соціальної журналістики, безпеки журналістів у зоні бойових дій, взаємодії державних органів та ЗМІ, телевиробництва. Як науковець Євгенія Подобна займається історією журналістики, воєнною журналістикою, питаннями журналістської етики. Євгенія Подобна є авторкою 24 наукових публікацій. У Інституті журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка викладає такі курси як «кросмедійна журналістика», «професійний відеомонтаж та редагування відеоконтенту», «мультимедійний контент».
Збірник спогадів «Дівчата зрізають коси» підготовлено в рамках проєкту Українського інституту національної пам’яті «Усна історія АТО», координаторками якого є співробітниці Інституту Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко. Також у цій серії вийшло 5 випусків «Усної історії російсько-української війни» та книжка «Капелани. На службі Богу й Україні». Книгу можна завантажити безкоштовно в електронному варіанті на сайті УІНП або на Google Play.
«Одна з героїнь моєї книги вже загинула в бою. Її звати Яна Червона і скоро буде рік, як її немає. Вона загинула під Новозванівкою. Тому свою перемогу я присвячую її пам’яті. Я пишаюся тим, що, можливо, саме завдяки Шевченківській премії про Яну дізнаються якомога більше людей»,- каже авторка книги. За її словами , про номінацію вона дізналася під час поїдки на роботу: «Дізналася про те, що мене номінували на Шевченківську премію коли їхала у маршрутці на роботу. Мені подзвонили й попросили у коментар. Так і дізналася, що я лауреатка. Поки що мені зовсім важко це уявити. Уявіть, що ви автор-початківець і тут потрапляєте в один список до своїх улюблених поетів та письменників. Це дійсно велика честь і відповідальність. Адже коли отримуєш таку нагороду, то це вже така планка, яку складно тримати».
Як пояснила лауреатка Шевченківської премії Євгенія Подобна , зараз є нові проєкти, наприклад публіцистична книга, яка пов’язана з історією російської окупації Слов’янська : «Є багато ідей, але дуже велика завантаженість роботою. Зараз я займаюся документальними фільмами про війну. Зараз працюю над двома книгами, це історія окупації Слов’янська та художня книга, яка буде присвячена Полтавщині. Також зараз працюю над науковою розвідкою про Чорнобиль та Прип’ять за документами КДБ, які зберігаються у галузевому архіві СБУ».
За матеріалами державного агентства «Укрінформ» та офіційного сайту Українського інституту національної пам’яті
