Команда фільму «Це побачення» ухвалила рішення зняти свій фільм з міжнародного кінофестивалю GoShort та IndieLisboa, до конкурсних програм яких увійшли російські фільми. У заяві йдеться, що команда не братиме участь у будь-яких міжнародних фестивалях, куди досі запрошують росіян.
ЗАЯВА КОМАНДИ ФІЛЬМУ «ЦЕ ПОБАЧЕННЯ» ПРО ВІДМОВУ УЧАСТІ У ФЕСТИВАЛЯХ З РОСІЙСЬКИМИ ФІЛЬМАМИ У ПРОГРАМІ
«Селекція російських фільмів до конкурсних програм Міжнародного кінофестивалю GoShort та IndieLisboa стала великою несподіванкою для команди фільму «Це побачення».
Ми щиро розчаровані тим, що такі поважні кінофестивалі зайняли відсторонену позицію щодо російсько-української війни. Вони не усвідомлюють, що російське кіно та культура відіграють центральну роль в самоствердженні Росії на міжнародній арені — і несвідомо підтримують російський імперіалізм своєю програмною політикою.
Ситуація, в якій український фільм, знятий під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, представлений поруч із російським фільмом, виробництво якого відбувалось у цей же період, є лицемірною та неприйнятною. Ми вирішили зняти наш фільм «Це побачення» з цих — і будь-яких інших — міжнародних фестивалів, куди запрошують російські фільми.
Хочемо наголосити, що знімати кіно в Україні сьогодні – це велике зусилля та розкіш. Ми працюємо в умовах повітряних тривог, ракетних обстрілів та відключень електроенергії, не кажучи вже про важку економічну кризу та повну відсутність інституційного фінансування.
Багато з нас втратили домівки і були змушені перевезти свої родини в безпечніші місця. Інші вступили до лав української армії і проміняли камери на зброю, щоб чинити опір російським окупантам. Серед них — звукооператор нашого фільму та виконавиця однієї з головних ролей. Влітку 2022 року росіяни взяли у полон нашого друга, кіноведучого і правозахисника Максима Буткевича — він дотепер у в’язниці російських окупантів. У грудні 2022 року неподалік Бахмута від російського снаряду загинув наш колега, талановитий режисер монтажу Віктор Онисько.
Коли нашу роботу гідно оцінюють поважні кінофестивалі, ми відчуваємо вдячність і гордість. Ми присвячуємо наші досягнення захисникам/-цям на передовій. Ми віддаємо шану українській культурі та незламному духу українського опору. Але чи можемо ми це зробити повноцінно, коли поруч із нами у фестивальній селекції щойно знятий російський фільм?
Пояснюючи свої рішення, програмери/-ки кажуть, що відібрані російські фільми є критичними та опозиційними до Путіна. Вони замовчують той факт, що жоден із цих фільмів не демонструється в Росії. Насправді ж, ці фільми виготовлені виключно “на експорт”. Питання, на яке ми не чуємо відповіді: про яку опозицію може йти мова, поки фільм демонструється на GoShort та IndieLisboa?
Тимчасом, за даними московського «Левада-центру», станом на березень 2023 року 83% населення Росії схвалює дії Путіна. Зараз ця цифра вища, ніж будь-коли з 2017 року.
Участь Росії в міжнародних заходах (чи то кінофестиваль, чи то Олімпіада) – це легітимізація столітнього імперіалізму Росії та жорстоких військових злочинів, скоєних проти народу України, Сакартвело, Молдови, Сирії.
Єдина функція, яку виконує російський фільм у конкурсній програмі міжнародного фестивалю — це маніфестація російського прапора, символу імперіалізму та терору. З моменту оголошення офіційної програми фестивальні локації стають новими точками на загарбницькій мапі Путіна.
Обережно: поки ви читаєте цю заяву, російські солдати вбивають, катують і ґвалтують когось в ім’я «великоросійської культури», а ваш безсумнівно чудовий культурний захід використовується як ще одне виправдання російського шовінізму.
Справжні опозиційні кінематографісти з Росії самостійно знімають свої роботи з міжнародних фестивалів. Вони усвідомлюють: все, що робиться під нинішнім російським прапором, сприяє підтримці Путіна серед громадян Росії. Ми безмежно вдячні їм за солідарність і боротьбу — і пропонуємо всім свідомим росіянам чинити так само.
Вилучаючи нашу роботу з GoShort і IndieLisboa, ми закликаємо відбірників/-ць, програмерів/-ок і організаторів/-ок кінофестивалів до міжнародної солідарності. Поки останній російський солдат покине територію України, ми просимо вас не включати до ваших програм будь-які фільми, зняті в Росії і російськими кінематографістами. Мистецтво також є зброєю — і вам вирішувати, на кого її спрямувати».
«Це побачення» — дебютний ігровий фільм Надії Парфан про столицю країни, в якій триває війна. Фільм отримав спеціальну відзнаку журі на 73-му Берлінському міжнародному кінофестивалі.
