Таке цінне надбання для майбутнього Музею цеглярства й кахлярства, який планують відкрити в Опішному, як черговий підрозділ Національного музею гончарства, передав колекціонер з Києва Дмитро Музичук.
«Років чотири-п’ять тому був у музеї в Опішному. Мені сподобався настрій і ентузіазм людей, які тут працюють. Є бажання й можливість допомогти музею поповнити їх колекцію різними унікальними екземплярами. Я сам родом із Полтавщини, тому будемо разом робити кращим наш край. Це туризм, який буде розвивати і Опішню, і Полтавщину в цілому», – говорить колекціонер.
Дана цегла представляє Київщину.
«Цегла Київщини різниться від іншої своєю особливістю – жовтим кольором. Це залежить від кольору глини. Уся цегла таврована. Є кілька різновидів таврувань: повністю написане прізвище й ім’я або одна велика літера (перша літера прізвища), іноді залишали ініціали й рік випуску», – характеризує нову колекцію науковий співробітник Національного музею гончарства, який досліджує кахлярство Богдан Пошивайло.
Збирати цікаві речі Дмитро Музичук почав ще у дитинстві.
«З дитинства мав інтерес до антикваріату і це був поштовх займатися цією справою далі. Десь років сім-десять тому до рук потрапила цеглина. І вона вказала напрямок з чого мені починати. Я зрозумів, що це буде цегла. І таким чином розпочався мій шлях у колекціонуванні. Я люблю мистецтво й цегла для мене – це і є мистецтво. Адже ми можемо побачити мистецтво підприємців того чи іншого століття, які ставили своє тавро», – продовжує розповідь Дмитро.
Загальна колекція цегли Дмитра налічує майже 500 екземплярів. Це переважно цегла зі старих будівель, які списувалися й зносилися у різних містах України.
«Це будівлі, які побудовані до революції. Зараз ми бачимо, що їх активно зносять, не бережуть нашу культурну спадщину. Шкода. Все що від цього залишається це ось ця цегла. Завдяки їй та тавруванням ми можемо бачити, що в той чи інший час велася підприємницька діяльність. Люди активно цим займалися чи на фабриках, чи на власному подвір’ї. Майже в кожному місті України є така цегла», – продовжує колекціонер.
Участь у розборі завалів будівель Дмитро приймає рідко, лише коли випадає така можливість. Переважно обмінюється цеглинами з колегами-колекціонерами. Рідше – купляє.
«Колекціонування цегли – це специфічний напрямок, де всі один одного знають. Тому в більшості випадків ми не перепродуємо, а міняємося», – роз’яснює специфіку колекціонування Дмитро.
Завдяки таким свідомим українцям, як Дмитро Музичук, наша національна, духовна скарбниця буде збережена для наступних поколінь. Адже щире бажання захистити кордони й втримати культурний фронт міцно кріпиться у серцях українців.
Слава Україні! Слава нашим захисникам!
Світлана Пругло,
завідувачка інформаційної служби Національного музею гончарства.
