120 років тому:
18(5).10.1906 – у с. Чорнобаївка на Харківщині народився Юрій Вухналь (справжнє Іван Ковтун) – письменник, журналіст, гуморист, сатирик доби Розстріляного відродження.
Закінчив Куп’янську гімназію. Від 1922 року навчався на педагогічних курсах ім. Григорія Сковороди в Харкові, згодом – у Харківському інституті народної освіти.
Друкуватися почав 1923 року, співпрацював із низкою періодичних видань. Член літературних організацій «Плуг», «Молодняк» та Всеукраїнської спілки пролетарських письменників (ВУСПП). Під псевдонімом Юрій Вухналь здобув популярність як один із найпомітніших українських сатириків 1920–1930-х років. У його гуморесках і фейлетонах висміювалися формалізм, кон’юнктурщина, духовна вбогість, примітивізм та інші явища радянської дійсности. У журналістських колах його навіть називали «комсомольським Остапом Вишнею». Писав також пригодницькі твори та літературу для дітей і юнацтва.
2 листопада 1936 року Юрія Вухналя заарештували працівники НКВС. Йому інкримінували участь в українській націоналістичній терористичній організації, яка нібито готувала замахи на керівників ВКП(б) та радянського уряду. На допитах і суді письменник не визнав своєї вини, а свідчення проти нього категорично заперечував як сфальсифіковані. 14 липня 1937 року Військова колегія Верховного Суду СРСР засудила Івана Ковтуна-Вухналя до найвищої міри покарання – розстрілу з конфіскацією майна. Розстріляний у Києві 1937.
«Вже його небуденний талант письменника-гумориста притягав нашу увагу. Написав він тоді книжку „Записки Федя Гуски”, що мала великий успіх у читача. Звичайно, йому було важко пробиватись своїм гумористичним пером, маючи за суперника такого Вишню. Тож писав він крім гуморесок ще й пригодницькі повісті для юнацтва. Талановитий письменник швидко, приєднав собі симпатію та пошану старших письменників і не треба було багато часу, щоб оте комсомольське надбання з приїздом до „Слова” швидко вивітріло з молодої голови і він скоро став на шлях далекий від комсомольської лінії». Володимир Куліш.
