160 років тому:
30(18).01.1866 – у с. Піщане на Черкащині народився Юрій Міхновський – архиєпископ УАПЦ. Батько Михайло Міхновський – священник, згодом діяч УАПЦ. З цього роду вийшов також політичний і військовий діяч Микола Міхновський.
Закінчив Переяславське духовне училище (1880) та Полтавську духовну семінарію (1889). Вчитель у с. Піщане (1889), дяк у м. Іркліїв, с. Домантове, містечку Нові Санжари (1889–1891). Від 1894 священник у Золотоноші, згодом інших місцевостях Черкащини. З 1917 почав виголошувати проповіді української мовою. Всеукраїнським православним церковним Собором обраний єпископом УАПЦ (20.10.1921). Архиєпископ Чернігівський (1921–1922). У 1922 призначений владикою Золотонінської (Золотоноша) катедри. Через утиски більшовицької влади мав лише одну парафію у с. Прохорівка Золотонінського повіту (1926–1927). На Другому Всеукраїнському Православному Соборі обраний (24.10.1927) членом Вищого церковного суду. Після «самоліквідації» УАПЦ (28–29.01.1930) та церковного собору (9–12.12.1930) перебував у складі УПЦ під управлінням митрополита Івана Павловського. У 1932 в Києві виконував обов’язки настоятеля собору Святої Софії замість заарештованого архиєпископа Київського Костянтина Малюшкевича. Під час голодомору 1932–1933 усіма можливими способами рятував українців від голодної смерти. Після закриття Софійського собору (.02.1934) служив в Успенському соборі на Подолі, а після його закриття (.12.1934) вікарій митрополита Івана Павловського. Служив у храмі св. Миколая Притиска на Подолі, а вже після його закриття (.06.1935) присилуваний відійти від душпастирського служіння. Продовжував служити підпільно по приватних помешканнях парафіян. Учасник збору підписів до влади про відкриття у Києві хоча б одного храму. Заарештований органами НКВС 11.07.1937 за звинуваченням в створенні «антирадянської фашистської організації українських церковників». Розстріляний у Києві 1937. Місце поховання невідоме; імовірно в Биківні.
