140 років тому:
25(13).08.1885 – у с. Рудне, нині Львівського району Львівської области народився Євген Нагірний, архітектор. Син архітектора Василя Нагірного. Закінчив гімназію (1903) та поступив на архітектурний відділ Вищої технічної школи у Львові (нині Національний університет «Львівська політехніка). Заарештований австрійською поліцією як активний учасник боротьби за український університет. Лише після звільнення з в’язниці зміг продовжити та завершити навчання у політехніці (1912). Стажувався в майстернях професора Івана Левинського та архітектора Вавжинця Дайчака. До Першої світової війни працював у Львові разом із батьком. У 1915 при відступі московських окупаційних військ заарештований і вивезений до Московії. Із заслання повернувся до м. Долина. Після смерти батька та дружини, з малою донько переїхав до Львова. Заснував власне архітектурне бюро, яке розташовувалося на площі Ринок (1922-1940). Член та голова (1930) Українського технічного товариства, член та голова (1936) Спортивного товариства Україна». В часі окупації Західної України більшовиками разом із архітектором Миколою Мікулою створив Львівську організацію Спілки архітекторів СРСР. В період німецької окупації керівник художньо-промислової школи (нині Коледж декоративно-прикладного мистецтва ім. І. Труша; 1942-1944). Після війни керівник секції охорони пам’яток архітектури Львівського облвиконкому, викладач Львівського політехнічного інституту, а від 1947 також завідувач кафедри Львівського державного інституту прикладного і декоративного мистецтва. Автор майже 500 спроєктованих і близько 300 побудованих цивільних та сакральних об’єктів. У 1942 виграв конкурс проєктів на відновлення зруйнованої німецькою бомбою церкви Святого Духа у Львові, проте цей проєкт на жаль до нині не реалізований. В творчости використовував різні стилі – необароковий, неоромантичний, неоклацистичний, неовізантійський, історизм, модерн, функціоналізм, при проєктуванні дерев’яних храмів – будівельні традиції бойківської школи. Намагався усіляко використовувати та розвивати національні архітектурні традиції. Помер у Львові 1951. Похований на Личаківському цвинтарі. У 1975 шанувальники творчости мистця підготували виставку до 90-ліття від дня народження, проте комуністичними наглядачами від культури вона була заборонена, навіть незважаючи, що організатори погодилися вилучити з неї усі проєкти сакральної архітектури.
