120 років тому:
8.06.1904 – у м. Золочів на Львівщині народився Володимир Балтарович, лікар, співак (тенор), композитор. Народився у мішаному подружжі чеха С. Стона та українки А. Котянської. Батько працював поштовим працівником, виїхав на заробітки до США (1908), де помер (1919). Хлопчика усиновив адвокат М. Балтарович. Закінчив Тернопільську українську гімназію (1922), член Пласту. Для золочівських пластунів уклав «Пластовий гімн» на слова Р. Купчинського. Навчався на медичному факультеті Львівського університету (1923-1925), в Драматичній школі при Львівському таємному українському університеті, Вищому музичному інституті у Львові (1922-1925), медичному факультеті Карлового університету в Празі (1926-1930; з перервою), музичному відділі Українського високого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (1931; закінчив з відзнакою). У 1931-1939 активний організатор музичного життя у Львові. Член Союзу українських професійних музик, соліст хору «Львівський Боян», співорганізатор (із Н. Нижанківським) концертної групи «Богема» та жіночого квартету з такою ж назвою, учасник чоловічого квартету «Ревелєрси», учасник музичних радіопередач (1937-1939) та сольний співак численних концертів. Співпрацював із чоловічим вокальним квартетом «Євген» (від 1933) та польським вокальним квартетом «Хур Еріяна» (1934-1939). Дописував до часопису «Українська музика». Наприкінці 1930-х працював у туберкульозному відділі Львівської лікарні. Від 1939 на службі у Війську польському, під час німецько-польської війни потрапив у полон. Від 1940 працював цивільним лікарем у Німеччині. Після війни мешкав у Празі (від 1946). Автор трьох оперет, солоспівів і хорів на вірші Т. Шевченка, пісень на слова українських поетів та власні вірші, маршів для духового оркестру, сонат для скрипки і фортепіано та ін. Окремі рукописи врятували І. Соневицький та професор М. Мушинка. Помер у м. Прага в Чехо-Словаччині 1968.
