110 років тому:
12.02.1915 – у с. Старий Угринів на Івано-Франківщині в священичій сім’ї народився Василь Бандера, учасник визвольної боротьби першої половини ХХ століття, рідний брат провідника ОУН Степана Бандери. Закінчив Стрийську гімназію, агрономічний факультет Львівської політехніки, вивчав філософію у Львівському університеті. Член Пласту та ОУН. За промову на студентському зібранні ув’язнений в польському концтаборі Береза Картузька (1938-1939). У Кракові наприкінці серпня 1940 одружився з Мирославою Возняк. Учасник Другого Надзвичайного великого збору ОУН (1-3.05.1941). З початком німецької окупації України працівник відділу пропаганди ОУН у Станіславі (нині Івано-Франківськ), референт Служби Безпеки Станіславського обласного проводу ОУН (1941). Разом з вагітною дружиною заарештований гестапо 15.09.1941, після допитів відправлений в концтабір Аушвіц (Овєнцим); в’язничний № 49721. В таборі польські наглядачі поламали ребра, вибили зуби, обсипали цементом і занурювали в бочку з водою. Катували Францішек Подкульські, Юзеф Краль, Болек Юзіньскі та інші. Внаслідок постійних катувань потрапив в табірну лікарню, де невдовзі помер 22.07.1942. Поляки-наглядачі потім хвалилися, що вкололи Василеві смертельну ін’єкцію. Тіло спалили у крематорії. Через декілька днів в тому ж концтаборі поляками закатований брат Василя і Степана Бандер – Олександр.
Доньку Дарію, яка ніколи не бачила батька, разом з мамою більшовики вислали в Кемеровську область. Згодом вона стала дружиною дисидента Опанаса Заливахи. Тільки після падіння комуністичного режиму Дарії видали нове свідоцтво про народження, де в графі «батько» записали «Василь Андрійович Бандера».
