80 років тому:
18.07.1944 – у м. Кристинопіль, нині Червоноград на Львівщині з ненависти до Христової Церкви вбита Тарсикія Мацьків (в світі Ольга), монахиня Сестер Служебниць Непорочної Діви Марії, блаженна УГКЦ. Батько працював начальником залізниці в Ходорові, Ольга була старшою серед чотирьох дітей. Навчалася в гімназії «Рідної школи» в Ходорові та Державній промисловій жіночій школі у Львові (1937), де отримала фах вчителя крою та шиття. В шкільні роки належала до організації «Луг». Попри небажання матері 1938 вступила до Згромадження Сестер Служебниць, 1940 склала перші обіти. У 1944 перед наступом більшовиків в присутности духівника о. Володимира Ковалика, ЧСВВ склала Богові обітницю, що жертвує своє життя за навернення Московії та за Католицьку Церкву. Відчуваючи близьку смерть кілька днів перед тим говорила сестрам про свій неспокій, висповідалася, а в переддень загибелі сказала одній із сестер про скору смерть, проте сестра тоді не звернула уваги на ці слова. 17 липня більшовики розпочали наступ на Кристинопіль, а наступного дня зранку радянський солдат без причини застрелив сестру Тарсикію, коли та йшла відчиняти монастирську браму. Коли невдовзі старшина ЧА побачив вбиту монахиню та запитав: «Хто це зробив?», то один із солдат признався у скоєному і сказав, що зробив це: «Тому, що вона монашка». Похована в монастирському городі біля фігури Матері Божої. У 1956, коли почали руйнувати старі будинки та цвинтар, монахині таємно перепоховали останки сестри Тарсикії у Львові на Личаківському цвинтарі на полі № 21, де є спільна могила Сестер Служебниць. 27 червня 2001 у Львові Папою Іваном Павлом ІІ зачислена до лику блаженних, наймолодша в числі 28-ми беатифікованих цього дня. Вважається покровителькою молоді. У 2007 мощі блаженної Тарсикії перенесено до м. Ходорів, де перебувають в храмі святих безсрібників Косми і Дам᾽яна. Народилася у м. Ходорів на Львівщині 1919.
З листа сестри Тарсикії до сестри: «Стасю, будь доброю, молись та працюй, а при тім і терпіти мусиш. Життя наше це безнастанна боротьба серед хрестів, і лиш з-під хрестів виростають душі геройські та шляхетні. …Щоби ти знала, як я за Вас молюся. Немає години, що не змовила “Богородице Діво” за Вас».
