60 років тому:
2.03.1964 – у с. Іване-Пусте на Тернопільщині помер Степан Вапрович, місіонер, єпископ катакомбної УГКЦ. Після закінчення Станіславської духовної семінарії у 1926 хіротонізований на священника. У вересні 1927 виїхав для місійної праці серед українців-емігрантів в Аргентині; впродовж шести років був єдиним українським священником в цьому краї. В місцях поселень українців засновував українські школи, церковні та суспільні товариства, театральні гуртки, ініціював будівництво церков. На час його повернення в Галичину (1935) в Аргентині вже було 11 церков та каплиць, з яких 5 зведено його стараннями. Професор і префект Станіславівської семінарії (1935-1939), душпастир на Лемківщині (1939-1941), завідувач єпископської катедри в Станіславі. На початку другої радянської окупації у квітні 1945 разом з о. Симеоном Лукачем, о. Іваном Слезюком та о. Григорієм Балагураком владикою Г. Хомишиним таємно хіротонізований на єпископа-помічника Станіславської єпархії. У 1945-1950 вивезений в Сибір, 1957 поселився у рідному селі. Про діяльність владики Степана після звільнення документальних даних не виявлено. Народився у с. Іване-Пусте 1899.
