80 років тому:
6.06.1945 – у м. Амберг, Німеччина (американська зона окупації) помер Степан Шухевич, отаман (майор) УГА, адвокат, письменник, громадсько-політичний діяч. Двоюрідний брат батька Головного командира УПА Романа Шухевича. Батько Євген Шухевич – священник УГКЦ, рідний брат вченого Володимира Шухевича. Степан закінчив Львівську академічну гімназію (1886-1895) та юридичний факультет Львівського університету (1895-1899). В студентські роки активний член студентської організації «Академічне братство». Стажувався в судах Львова (1899) та Відня (1901). Суддя у Раві-Руській, Долині, Дрогобичі (1903-1911); затриматися в одному місті постійним суддею перешкоджала принципова національна позиція. Всюди на суддівських посадах, посилаючись на статус української мови в Австро-Угорській імперії як офіційної, всю документацію (протоколи, постанови, присуди тощо) провадив виключно рідною мовою. При цьому виразно усвідомлював, що така «впертість» є великою перешкодою на шляху успішної суддівської кар’єри. Поряд з тим усіма силами намагався боротися з москвофільством, яке кваліфікував як «кацапство». Від 1914 адвокат.
На початку Першої світової війни один із організаторів Легіону Українських січових стрільців, член Бойової управи УСС. Командир 3-го півкуреня (09.1914), командир ІІ-го куреня Легіону УСС (від 10.1914) у ранзі отамана; відзначився у боях за Борислав і Дрогобич. У квітні 1915 переведений до австрійського війська, командир сотні, яка складалася майже повністю з українців. Комендант австрійської польової жандармерії (начальник поліції міста) при губернаторі міста Одеса. Під час польсько-української війни військовий комендант Львова, комендант Підволочиська, командир 4-ї Золочівської бригади УГА, згодом член Начальної команди УГА. Керівник делегації УГА на переговорах з польським командуванням (1919). Після закінчення війни професор кримінального права Львівського таємного українського університету (1921-1925). Входив в число п’яти адвокатів, які захищали в судах учасників українського національно-визвольного руху (членів УВО та ОУН). Зокрема адвокат у процесі Степана Федака, справи Ольги Басараб, захисник Василя Біласа та Дмитра Данилишина, Миколи Лемика, свого племінника Романа Шухевича; десяткам політичних в’язнів врятував життя. До кожного виступу в суді ретельно готувався, в промовах цитував знаних теоретиків права, застосовував психологічні прийоми.
Співзасновник та багаторічний голова Надзірної Ради видавництва «Червона калина» (1921-1939). Автор оповідань із життя січового стрілецтва, історичних розвідок. На початку Другої світової війни переїхав до Кракова, де провадив адвокатську практику, займався громадською діяльністю. Народився у с. Серафинці на Івано-Франківщині 1877.
