120 років тому:
18.09.1905 – у м. Сколе на Львівщині народився Степан Охримович-«Степан; Володимир Арсенич; Охрим; Данило; Обухович; Петька», співзасновник ОУН, Крайовий провідник ОУН (10.1930-04.1931). Батько Богдан Охримович – священник УГКЦ. Степан навчався в Академічній гімназії у Львові, пізніше в гімназії у Стрию, яку закінчив з відзнакою (1923). Член Пласту (курінь Лісові Чорти, згодом осавул 2-го куреня Червона Калина). Рік вивчав філософію в Українському таємному університеті (1923-1924), проте через важку хворобу перервав навчання. У 1925 продовжив навчання у Львівському університеті, однак через активну патріотичну позицію юнака позбавили можливости отримати диплом. Керівник Українського студентського товариства в Стрию та філії Товариства наукових викладів ім. П. Могили у Львові. Ініціатор скликання 1-ї крайової студентської конференції (1929), редактор часопису «В дорогу» (1927), співредактор журналу «Студентський шлях». Деякий час працював у Львівському національному музеї, досліджував історію книгодрукування та творчість Леся Мартовича.
Член УВО (від першої половини 1920-х). Провідний діяч «Групи української державницької молоді», співзасновник «Союзу української націоналістичної молоді – СУНМ» (1925-1926), організаційний та ідеологічний референт СУНМ (1926-1929), співредактор журналу «Юнацтво». Делегат від СУНМ 1-ї (1927) та 2-ї (1928) конференцій Українських націоналістів, які готували платформу для об’єднання розрізнених українських націоналістичних організацій в єдину політичну структуру. Учасник Першого Конгресу українських націоналістів у Відні (28.01.-3.02.1929), секретар Президії Конгресу, працівник ідеологічної комісії. Наслідком роботи Конгресу створено Організацію українських націоналістів, затверджено устрій (статут), обрано керівництво (Провід). Організаційний референт Крайової екзекутиви ОУН (1929-1930), референт пропаганди КЕ (1930-1931), редактор «Бюлетеня КЕ ОУН на ЗУЗ». Після брутального вбивства польською поліцією Юліана Головінського (30.09.1930) Охримович став крайовим провідником ОУН на західноукраїнських землях. Продовжив реформування та організаційне зміцнення ОУН започатковане Головінським. Максимальні зусилля зосередив у ділянках пропагандистської праці, друку та розповсюдженні підпільних видань, роботи з молоддю. Написав працю «Український націоналізм», яка широко використовувалася в підпіллі. У березні 1931 заарештований польською поліцією та підданий жорстоким тортурам. На слідстві не дав жодних показів щодо Організації. Від дитинства мав слабке здоров’я, і, оскільки, його стан у в’язниці різко погіршився, щоби не помер в камері поляки випустили його на волю. Помер через кілька днів після виходу на волю в домі батьків у с. Завадів на Львівщині 1931. Похорон відбувся на Великдень за участи кількох тисяч селян, молоді та інтелігенції й переріс у велику протипольську маніфестацію.
