80 років тому:
після 31.05.1944 – доповідна записка секретаря Рівненського обкому КП(б)У В. Бегми секретарю ЦК КП(б)У М. Хрущову про ставлення поляків области до факту повернення радянської влади. На загал ця реляція «нагору» скомпонована в типовому радянсько-пропагандивному стилі та починається прикладами й цитатами як прихильно польське населення Рівненщини зустріло червоних визволителів. Проте все ж є у ній декілька цікавих деталей. Найперше, що польська національна меншина на західноукраїнських землях у пошуках союзника проти української більшости цих земель, вирішила опертись на радянський режим, що невдовзі по завершенні війни відіграло фатальну роль у її долі. Дивно та незрозуміло як, маючи досвід тотального стеження і страху, репресій і депортацій 1939-1941 років, знання уже оприлюднених фактів розстрілу більшовиками польських офіцерів у Катині, сумний досвід польсько-московитських стосунків попередніх століть, можна було вірити червоним московським «освободітєлям», які до того ж не подавали найменшої підстави їх наївним сподіванням відродження Польщі в кордонах до 1939-го року. Як, уже розуміючи, що радянська система побудована на тотальному шпигуванні за своїми громадянами та доносах, можна було не криючись висловлювати власні думки та судження. Надто великі сподівання покладали поляки на західних альянтів, а ті більше були заклопотані власним великим інтересом, як маленьким ґешефтом уже втраченої для них Польщі. Важко зрозуміти спосіб мислення та логіку людей того часу, та все ж зацитуємо окремі характерні висловлювання, що надійно зафіксовані чекістською агентурою.
– Поляк Петровський Іван Станіславович в присутности інших поляків говорив: «…Хоч Червона армія має тепер перемоги на фронтах, але вона війну не виграє. Війну завершить Англія, вона і відновить Польщу. Була Польща і буде Польща, про неї турбується її союзниця Англія, і кордони свої Польща знає».
– Поляк Янчур в присутности групи поляків говорив: «Радянська армія дійде до Бугу, а там зустріне польську армію, яка її далі не впустить. […] Ми – поляки – визнаємо лише Англію, а українцям треба би було не ворогувати, а з’єднатися з поляками, і разом ми би побили більшовиків, і після цього поляки дали би українцям маленьку автономію, тому що Польщі, як була до 1939 року, так і буде відновлена Англією».
– Бугаєвська – полька сказала: «…Совіти дають Польщу тільки до Бугу, а ось Англія дає Польщу «від моря і до моря», так як українці самі себе не виправдали, і України для них не буде. Тому Польща буде до Чорного моря, як накаже Англія і США».
– Турек Анна – вчителька польської школи – в розмові з іншими поляками висловилась: «…Кожна розумна людина розуміє, що радянські війська – це війська союзні. Тому польське населення, як тут, так і за Бугом, безперечно, буде виявляти їм усіляку допомогу. Тим не менше, поляки не повинні забувати своїх інтересів, не повинні надто йти на поступки з питання східних кордонів. Між поляками і Радянським Союзом настане згода».
– Поляк Марцинковський Казимир, мешканець с. Межиріччя, в розмові з іншими особами сказав: «…Після розгрому Німеччини тут буде польська держава, так як цією країною зацікавлена Англія».
Хоча серед цих інфантильних сподівань траплялися й доволі тверезі судження:
– Поляк, приїжджий, хорунжий польської армії в СРСР Кукелко в розмові з іншими поляками про ставлення до польської армії сказав: «Польська армія при допомозі Радянського Союзу досягне своєї незалежности».
На це поляк Миколайчик відповів: «…Незалежна Польща не буде, а буде Польща Червона і Радянська. Червона армія не буде боротися для незалежної Польщі, а ти, Кукелко, недовго всього був в СРСР, а просяк комуністичним духом».
Присутній при цьому поляк Заболотський додав: «…Там, де пройде радянський солдат, СРСР цієї території, хоч би й польської, не віддасть полякам».
– Поляк Крушевський Юзеф, мешканець міста Рівно, в розмові з іншими сказав: «…Поляків мобілізують в польську армію, а вивезуть далеко на роботу, де євреї і НКВД будуть стояти над тобою, а ти будеш працювати».
– Поляк Омельчук, стрілочник станції Рівно, говорив: «…Тут не буде ні українців, ні поляків – їх всіх вивезуть в Сибір. Мобілізують поляків, нібито в польську армію, а насправді вивозять в Сибір, і цю землю заберуть люди з Росії».
Після прочитаного напрошується ще одне риторичне запитання: поляки вели ці розмови в своєму закритому середовищі, а звідки про них так детально були поінформовані органи НКВС?
