80 років тому:
1.02.1944 – польські партизани АК спільно з радянськими партизанськими загонами розпочали масштабний наступ та витіснення відділів УПА зі Свинаринських лісів у Турійському районі на Волині. Цього дня захоплено с. Будище Ковельського району. 2.02 захоплено села Вербичне, Оса та Ревушки Ковельського району, Вовчак (нині не існує), Домінополь, Чорніїв, Свинарин та Осекрів Турійського району. 5.02 бої АК та УПА біля с. Новий Двір Ковельського району. 8.02 польські відділи захопили села Верів, Ворчин і Пузів (нині Зоря) Володимирського району. 11-12.02 та 20.02 напади на базу УПА в с. Стенжаричі Володимирського району; з українського боку загинуло 23 особи, польські втрати невідомі. В засідці українських партизан біля с. Твердині Володимирського району знищено 15 польських партизан. 29.02 невдалий напад партизан АК на базу УПА в с. Озютичі Володимирського району, загинуло 20 польських бойовиків і стільки ж поранено. 29.02 поляки захопили с. Пшекурка колишнього Любомльського (нині Ковельського) району, загинуло 1 і поранено 2 польських партизан та загинуло5 і поранений 1 українських партизан. 5.03 у бою відділів АК та УПА біля с. Гайки Володимирського району загинуло 2 і поранено 3 польських бойовиків. 12.03 напад партизанів АК на базу УПА в с. Коритниця Володимирського району, втрати з обох сторін невідомі. 19.03 напад польських партизан на відділ УПА в с. Запілля Ковельського району, втрати з обох сторін невідомі. У військових звітах втрати цивільних осіб якось мимоволі губились, а вони були незмірно великими. Тільки у Володимир-Волинському районі кількість вбитих польськими бойовиками українських селян перевищила 1 тисячу осіб. В цій ситуації німецьким окупантам та радянським терористичним партизанським загонам залишалося лише із задоволенням спостерігати та підливати олії до вогню.
З рапорту діяча місцевої Делегатури на ім’я волинського представника польського еміграційного уряду К. Банаха від 31.01.1944: «З власних спостережень, а також від звільнених у відпустку солдатів партизанських загонів і родин можна дізнатися про речі, які повинні у кожного поляка викликати обурення. Те, що зараз діється у сільській місцевості, нічим не відрізняється від тієї звірячості (od bestialstwa), яку виявляли українські банди у своєму ставленні до поляків. Польські партизанські загони організовують “наскоки” на українські села, виганяють з них українців, відбирають інвентар, а селища цілком спалюють. Тих українців, які не встигли втекти, застрелюють на місці, не роблячи винятку, здається, навіть для жінок та дітей. Доводиться чути, що партизанські загони проводять реквізиції навіть у поляків. Через це поширюються нарікання. Поляки говорять, що “грабували німці, українці, а зараз грабує наше військо”.».
