80 років тому:
Травень 1945 – у Ґданську, нині в Польщі розстріляний Осип Думін (Думин, псевдо – Антон Крезуб), сотник УСС і Армії УНР, керівник розвідки УВО, письменник. Закінчив Дрогобицьку гімназію (1912), навчався у Львівському університеті, член товариства «Січові стрільці». З початком Першої світової війни підстаршина Легіону Українських січових стрільців. У листопаді 1915 потрапив у московитський полон, утримувався в таборі військовополонених на Катеринославщині, працював на залізорудних копальнях. Восени 1917 разом з С. Скалієм організував загін із полонених галичан (200 стрільців), на чолі якого 14 січня 1918 прибув до Києва. Командир чоти, а невдовзі сотні куреня Січових стрільців Армії УНР (1918-1919). Учасник боїв проти денікінських та більшовицьких військ, у січні 1919 біля м. Обухів на Київщині розбив загони отамана Зеленого. 1919 потрапив у польський полон, утік до Чехо-Словаччини. Через загрозу інтернування до Польщі виїхав до Німеччини, а 1920 перебрався до Москви, відтак Петрограда, Харкова. Лектор у Школі червоних старшин у м. Умань (в окремих виданнях стверджується, що за завданням УВО, в інших, що тимчсавопо потрапив під вплив червоної пропаганди). Вступив до партизанського загону отамана Зеленого, член Центрального повстанського комітету. 1922 повернувся в Галичину. Студент правничого факультету Львівського таємного університету (1923-1924).
Член Української військової організації (УВО), керівник відділу розвідки Начальної команди УВО. Особливу увагу приділяв максимальному обмеженню особистих прямих контактів, запровадженню жорсткої конспірації, шифруванню повідомлень та пошти, використанню псевдонімів, гриму та змінного одягу. Активізував та поширив діяльність розвідки на декілька країн Європи. Після конфлікту з членом Начальної команди Рико Ярим вийшов з УВО, виїхав до Німеччини (1924), де створив і очолив (1925-1927) Західно-українську народно-революційну організацію, що входила в структуру уряду УНР в еміграції; редактор її друкованого органу «Український революціонер». Невдовзі відійшов від політичної діяльности, займався науковою та літературною працею. Науковий співробітник Східного інституту в м. Кенігсберг у Німеччині (нині Калінінград в Московії). Під час Другої світової війни – службовець Міністерства в справах окупованих східних територій в Берліні. Автор історичних праць «Нарис історії українсько-польської війни, 1918-1919», «Історія Легіону Українських Січових Стрільців 1914-1918», «Історія українського війська», «Повстання проти гетьмана Скоропадського і Січові Стрільці», статей з історичної тематики та спогадів про визвольну боротьбу. Після завершення Другої світової війни заарештований працівниками НКВД. Народився у с. Грушів на Львівщині 1893.
