140 років тому:
23.08.1886 – у містечку Розділ на Львівщині, народився Мирон Горникевич – священник УГКЦ, капелан, громадський діяч.
Закінчив гімназію у Стрию. Вивчав богослов’я у Львові (1904–1907) та Інсбруку (Австрія; 1907–1909). Одружився з донькою священника Емілією Ортинською; у подружжя народилася донька Марія. У 1912 році митрополит Андрей Шептицький рукоположив його на священника. Здобув ступінь доктора теології у Віденському університеті (1913). Редактор журналу «Основа» у Львові (1913). Під час московитської окупації Галичини засланий до Мінусінська в Сибіру (1914–1917).
Від 1923 року – парох церкви святої Варвари у Відні. За роки душпастирювання перетворив храм на осередок духовного й суспільного життя української громади у Відні та Австрії. Організатор курсів української мови та церковного обряду для молоді. Автор німецького перекладу української Літургії. Під час Голодомору 1932–1933 років – генеральний секретар допомогової акції кардинала Теодора Інніцера; докладав значних зусиль, щоб поінформувати світову спільноту про жахливий злочин московських більшовиків в Україні. Віце-президент Єпархіального митрополичого архиєпископського суду (1934–1948). Від 1934 року за дорученням митрополита Андрея Шептицького став хранителем архіву уряду ЗУНР; у 1942 році передав його та архів В’ячеслава Липинського на депозит до Австрійського державного архіву. У період Другої світової війни при храмі організував прихисток і допомогу українським біженцям, за що потрапив під нагляд гестапо. У 1945 році організував перевезення мощей святого Йосафата з Відня до Риму. Того ж року кардинал Теодор Інніцер призначив о. Мирона генеральним вікарієм Віденського архиєпископства для українців в Австрії. Після завершення війни опинився у Західній Австрії; радянські каральні органи заарештували його дружину та вивезли до Сибіру (звільнена 1955). Автор статей на церковну й історичну тематику.
Помер у містечку Зольбад-Галль (сучасна назва Галль-ін-Тіроль, Австрія) 1959.
