130 років тому:
6.06.1895 – у м. Сновськ на Чернігівщині народився Микола Щорс, зрадник України, на сумлінні якого лежить знищення московсько-більшовицькими окупантами Української Народної Республіки. Командир Богунського полку в складі Першої української радянської дивізії, згодом – командир бригади, дивізії. 30.08.1919 вбитий своїми ж – пострілом в потилицю – в бою біля с. Білошиці на Житомирщині. Ймовірним вбивцею вважають політичного інспектора Реввійськради Павла Самуїловича Танхіль-Танхілевича. Згідно з пізніше віднайденими документами, Реввійськрада інкримінувала Щорсу «український націоналізм», оскільки він зберіг на підконтрольній йому території навчальні заклади з українською мовою навчання. З якогось дива похований у м. Самара в Московії.
За нез’ясованих обставин також загинули найближчі сподвижники Щорса: під Рівним убитий Тимофій Черняк, командир Новгород-Сіверського полку, а у Житомирі – за офіційною версією, від запалення легенів – помер Василь Боженко, командир бригади.
Традиція «утилізувати відпрацьований матеріал», тобто фізично знищувати використаних і уже непотрібних виконавців, у московитській політичній практиці застосовується століттями й нині залишається одним із стовпів їх імперської ідеології. То ж раніше чи пізніше в Московії утилізують і нинішніх зрадників України, бо у світі гидують колаборантами, а московити їх ліквідовують.
