110 років тому:
1915 – у м. Кути на Івано-Франківщині народився Микола Харук-«Вихор; К-10; Р-20», учасник визвольної боротьби першої половини ХХ століття. Служив у Війську польському (1937-1939), мобілізований до Червоної армії (06.1941), на теренах Східної України потрапив в німецький полон, звільнений як уродженець Західної України. Зголосився на службу в українську допомогову поліцію, закінчив підстаршинську поліційну школу у Львові, командант поліційних станиць у селах Кривопілля, Зелене та Пістинь (літо 1942 – 03.1944). Інструктор чоти «Херсона» (03-04.1944), командир чоти сотні УПА «Недобитого» групи «Гуцульщина» (04.1944-01.1945), командир сотні УПА ім. Богуна куреня «Гайдамаки» ТВ-21 «Гуцульщина» ВО-4 «Говерла» (01.1945-08.1948). Старший булавний УПА, від 1947 поручник, Лицар Бронзового Хреста бойової заслуги УПА.
Влітку на чолі сотні розбив військовий відділ угорських мародерів, а полонених обміняв на зброю, обмундирування та харчі. В серпні 1944 на полонині Прилучник розгромив добре забезпечений охороною німецький промисел з видобування марганцевої руди. Восени 1944 у складі куреня під командуванням Дмитра Гаха-«Скуби» відбув рейд Снятинським та Городенківським районами. До розформування сотня завжди перебувала у бойовій готовности та не була розбитою. Використовував тактику роз’єднання на невеликі підрозділи, які збирались разом для виконання бойової акції, а відтак безслідно зникали в різних напрямках. У вересні 1948 переведений до збройного підпілля ОУН, провідник Косівського надрайонного проводу (09.1948-06.1952; об’єднував 4 райпроводи: Жаб’ївський, Косівський, Кутський і Яблунівський). 23 червня 1952 через зраду Романа Тучака-«Кірова» біля с. Шешори Косівського району захоплений в полон опергрупою відділу 2-Н УМДБ Станіславської области. Закатований у Станіславській в’язниці НКВС (нині Івано-Франківськ) 1952. Місце поховання невідоме.
