50 років тому:
10.07.1975 – у м. Петерсон, США помер Микола Чубатий, історик української Церкви і права, педагог, публіцист.
Навчався в українській державній гімназії (закінчив 1909), Львівській духовній семінарії (1909-1913), філософському факультеті Львівського університету (1913), під час Першої світової війни у Віденському університеті, учень М. Грушевського та Освальда Бальцера, доктор філософії (1918).
Кур’єр і розвідник Центрального військового комітету, який готував Листопадове повстання 1918 у Львові, асистент державного секретаря Агенора Артимовича в Секретаріаті освіти ЗУНР, член делегації до Києва проведення Злуки ЗУНР і УНР (1919). Від початку 1919 доцент історії українського права у Кам’янець-Подільському державному українському університеті, професор історії українського права Львівського таємного українського університету (1920-1925) і одночасно директор гімназії сестер василіянок та вчитель польської державної гімназії у Львові, професор Львівської греко-католицької духовної академії (1927-1939), член Українського богословського товариства (1926), дійсний член НТШ (1928) та член управи НТШ і заступник голови історико-філософічної секції.
З 1939 на еміграції у США. Працівник українських журналів та газет, співзасновник Українського Конгресового Комітету Америки та довголітній редактор його органу «The Ukrainian Charterly» (1944-1957), засновник і перший голова НТШ у США (1948-1952), заступник президента Головної Ради НТШ (1952-1955), член низки американських наукових інституцій, зокрема “American Historical Association” (1946), Academy of Political Science-Columbia University (1946), ALLSS (1952), співзасновник Дому Української Культури в Нью-Йорку, професор і почесний доктор УВУ в Мюнхені (з 1948), декан юридичного факультету та професор УКУ (Рим; 1963-1975), ініціатор та перший редактор (1944-57) наукового українознавчого журналу “Ukrainian Quarterly”. Як церковний діяч – голова секції «Pro Oriente», учасник конгресів «Pax Romana», співзасновник товариства «Обнова», ініціатор та співорганізатор руху за Патріярхат Української Помісної Католицької Церкви, близький співробітник Патріарха Йосифа.
Науковий доробок – більше 50 фундаментальних наукових та більше 200 публіцистичних праць. Дослідження історії української Церкви зокрема присвячені поширенню і значенню християнства на українських землях перед Володимировим хрещенням та становленню помісної Київської митрополії. В юридичній царині опрацював схему історії українського права, залишив ґрунтовні дослідження етногенезу української нації, спростувавши радянські ідеологічні маніпуляції про нібито існування єдиної давньоруської народности. Значно спричинився до поширення знань про Україну в англосаксонському світі. Народився в Тернополі 1889.
