130 років тому:
Після 1935 – ймовірно у Ленінграді у психіатричній лікарні Помер Микола Борецький, другий Митрополит УАПЦ.
Нащадок Київського Митрополита Іова Борецького. Закінчив Київську духовну семінарію (1901) та педагогічні курси у Харкові (1902), хіротонізований на священника РПЦ (1904), душпастир на Поділлі – с. Коханівка, м. Жмеринка та Гайсин, катехит у школах, гімназіях, Винницькому учительському інституті, в Черкаській учительській семінарії, дівочій гімназії в Гайсині, під час Першої світової війни на фронті полковий капелан і благочинний (1914-1917), настоятель Миколаївського собору та голова міської ради у Гайсині (1917).
У квітні 1917 на єпархіальному з’їзді Подільської губернії виступив за українізацію та автокефалію Української Православної Церкви. У 1918 за Гетьманату подільський єпископ РПЦ Пімен (Пєгов) заборонив священнодіяти за використання у богослужбах української мови, проте парафіяни вигнали присланого нового настоятеля; у червні 1919 єпископ Пімен вдруге і знову безрезультатно наклав заборону. Влітку 1921, наперекір більшовицьким переслідуванням, з 50-ма іншими священниками приєднався до новостворюваної УАПЦ. Співорганізатор Всеукраїнського православного собору в Києві (14-30.10.1921) на якому обраний єпископом для Гайсинщини; відразу після Собору ув’язнений на 2 місяці. 15.02.1922 хіротонізований на єпископа Гайсинського (1922-1927). На Другому Всеукраїнському православному соборі, замість усунутого на вимогу влади В. Липківського, одноголосно обраний Митрополитом Київським і всієї України. Посилаючись на законодавство УСРР протестував проти переслідувань УАПЦ, проте 29.01.1930 на Надзвичайному Соборі УАПЦ під примусом ГПУ проголосив і підписав акт про «самоліквідацію» УАПЦ (протоколи «собору» на сьогодні невідомі). 17.06.1930 заарештований і засуджений «трійкою» на 8 років концтаборів. Чекісти також намагались змусити підписати заяву до Папи Римського про відсутність в Радянському Союзі переслідувань за віру в чому Митрополит навідріз відмовив. Страхітливими тортурами доведений до божевілля і переведений до Ленінградської психіатричної лікарні. Подальша доля невідома.
Народився у містечку Сарни, нині село на Черкащині у священничій родині 1879.
