60 років тому:
9.09.1965 – у Києві помер Михайло Гайдай, хоровий диригент, композитор, фольклорист, музикознавець, педагог. Навчався у Житомирській учительській семінарії, закінчив регентські курси при Херсонському музичному училищі (1912). Вчитель співу першої чоловічої гімназії у Житомирі, викладач Житомирського педагогічного інституту. Диригент хору Волинської «Просвіти» в Житомирі (1910), першої Української хорової капели (1919). Закінчив Київську академію мистецтв (1917-1920; майстерня М. Жука). Засновник і художній керівник 1-го Волинського радянського українського хору (1919-1923), другий диригент державної капели «Думка» в Києві (1924-1927) і одночасно співробітник Кабінету музичної етнографії ВУАН (від 1924). Диригент Української капели в Москві (1928-1932), Української хорової капели ім. М. Леонтовича у Вінниці (1932-1933), студентського хору Київського художнього інституту (1935-1939). Старший науковий співробітник відділу музичного фольклору Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії (ІМФЕ) АН УРСР (1936-1949), завідувач відділу музичного фольклору ІМФЕ (1944-1946). Керівник митрополичого хору при Володимирському соборі в Києві (від 1946). Записав понад 5 тисяч народних пісень, у тому числі малих народів України – греків, татар, айсорів та інших. Здійснив близько 50 обробок українських народних пісень, автор романсів на слова Б. Тена, М. Рильського, хорів на слова Т. Шевченка, опери на слова О. Олеся (заборонена), духовної музики. Досліджував українське народне багатоголосся та маловивчені фольклорні жанри (жебрацькі, рибальські, тюремні пісні, голосіння тощо). Батько Зої (співачка) та Михайла Гайдай. Похований на Байковому кладовищі. Народився у с. Даньківка, на Чернігівщині 1878.
