160 років тому:
31(19).05.1865 – у с. Лебехівці на Полтавщині, нині затоплене Кременчуцьким водосховищем (згідно інших даних у Києві) народилася Марія Старицька, драматична актриса, режисер, педагог, дочка письменника Михайла Старицького.
Закінчила київську приватну гімназію Людмили Ващенко-Захарченко (1882), рік навчалась на Вищих жіночих (Бестужевських) курсах у Санкт-Петербурзі (1883) та закінчила київські Вищі жіночі курси (1886). З 1886 по 1890 виступала в трупі свого батька, згодом у трупах М. Кропивницького, М. Садовського, Петербурга та Москви в складі яких грала на сценах України, Московії, Польщі, Литви. З 1891 продовжила освіту на театральних курсах в Москві та Петербурзі після чого розпочала самостійну акторську кар’єру під псевдонімом Яворська. Грала в театрах Петербурга, Москви, а в 1897 переїхала в Україну. З 1897 у трупі М. Садовського, а 1898 в організованому батьком Українському драматичному гуртку; водночас режисер, а часом актриса робітничих театральних аматорських гуртків. Керівник драматичного відділу Музично-драматичної школи ім. Лисенка в Києві (1904-1927), а з 1918 викладач Музично-драматичного інституту ім. Лисенка. Голова театрального відділу при генеральному секретарстві освіти УЦР; автор програми з організації українського театру. Викладач декламації у Першому Київському комерційному училищі (1918), актриса у драматичному театрі ім. Т. Шевченка (1919) та театрі ім. І. Франка в Черкасах (1920). Член товариств «Боян» та «Просвіта», українського клубу «Родина». Впродовж 1904-1917 зрежисерувала понад 500 вистав, вперше поставила на сцені твори Лесі Українки. Перша жінка в Україні, якій присвоєно звання Заслуженого професора й Заслуженої артистки УРСР (1926). Не була репресована, проте від постійного нервового напруження внаслідок серцевого нападу померла у Києві 1930. Похована на Байковому кладовищі
