100 років тому:
5.02.1924 – у Києві раптово померла Любов Ліницька (за чоловіком Загорська), провідна актриса театральних труп кінця ХІХ – початку ХХ століть, одна з перших акторок кінематографу. Батько Павло Ліницький, сільський священник, в середині 1870-х відрікся від сану та вчителював у сільській школі, наслідком чого сім’я жила незаможно. Закінчила Харківську гімназію (1884), короткий час вчителювала на Донеччині, брала участь в аматорських виставах. На професійну сцену вийшла у трупі Муравйова-Михайлова (1887), а через рік грала в трупі Шаповала. Обидва театри покинула через те, що в репертуарі були також московитські п’єси, а вона хотіла виступати лише в українських. Тоді ж вийшла заміж за Івана Загорського (помер 1904), в шлюбі народився син В’ячеслав, згодом знаний актор (помер 1918 від іспанського грипу). Виступала в трупах М. Кропивницького (1889-1891), П. Саксаганського (1891-1909, з короткими перервами), Київському театрі М. Садовського (1909-1915), «Товаристві акторів за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського під керівництвом І. Мар’яненка» (1915-1918), Державному народному театрі в Києві (1918-1923, кер. П. Саксаганський), театрі-студії «Жовтень» (від 1923). Була актрисою широкого творчого діапазону, володіла високим мецо-сопрано гарного тембру, зіграла понад 120 ролей. Похована на Новобайковому кладовищі поряд з могилою сина. Народилася у с. Преображенне на Луганщині 1866.
«Линицька йшла однією дорогою з Заньковецькою. Це було дійсно суперництво двох талантів, двох актрис одного амплуа. І ніколи ніхто не сказав, що Линицька копіює Заньковецьку». В. Василько, актор, режисер, педагог.
