70 років тому:
17.05.1952 – у в’язничному шпиталі в Озерлагу Іркутської області помер Іван Зятик, ЧНІ, блаженний священномученик УГКЦ. Закінчив Вищу Сяноцьку гімназію (1911-1919) та Перемиську духовну семінарію (1919-1923). З 1925 по 1935 префект семінарії в Перемишлі та одночасно катехит і духівник Української дівочої гімназії. 1935 вступив до Чину Найсвятішого Ізбавителя, з 1937 професор догматичного богослов’я та Святого Письма в семінарії оо. редемптористів у Голоску (окраїнна частина Львова), у 1941-1944 – виконувач обов’язків настоятеля Тернопільського монастиря Успіння Богородиці, а впродовж 1944-1946 – настоятель монастиря Матері Божої Неустанної Помочі в Збоїськах. Навесні 1946 усіх редемптористів зі Львова, Тернополя, Станіславова та Збоїск – усього 50 ченців, скупчили в монастирі Голоско, розрахованому на 15 братів і щодругий день перевіряли та намовляли перейти до московського православ’я, обіцяючи високі посади в РПЦ. 17.10.1948 усіх монахів з Голоска перевезли до монастиря в Уневі. Перед депортацією до Бельгії о. Йосиф Де Вохт передав о. Івану Зятику повноваження вікарія УГКЦ та протоігумена Львівської провінції Згромадження редемптористів. Заарештований 5.01.1950. Майже два роки постійними допитами та катуваннями змушували перейти в московське православіє, на «очних ставках» шантажували знищенням рідних і тільки наприкінці 1951 засудили на 10 років концтаборів. У Велику П’ятницю 1952 після побиття палицями облили водою й залишили на морозі, внаслідок чого отримав важке захворювання. Похований в Іркутській області. У 2001 у Львові Папа Іван Павло ІІ проголосив блаженним. Народився у с. Одрехова, нині Підкарпатського воєводства в Польщі 1899.
