31.07.2012 – у Львові померла Ірина Стасів-Калинець, філолог, літературознавець, письменниця, культуролог, поетеса, педагог, правозахисниця, багаторічний політв’язень радянських тюрем.
Заарештована на Різдво 1972, під час слідства на допити було викликано біля ста школярів, з яких лише кілька дали покази проти неї. У справі Ірини КҐБ сформувало 9 томів, у справі чоловіка Ігоря Калинця – 4 томи. В ув’язненні учасниця і організатор численних акцій непокори жіночої політзони, за що зазнавала жорстоких репресій. З 1987 один з найактивніших діячів національного та духовного пробудження Львова та України, учасниця багатьох неформальних товариств, організацій, активістка руху за відродження УГКЦ. Депутат Верховної Ради України (1990-1994; голова підкомісії з питань освіти), начальник Львівського обласного управління освіти (1990-1992), ініціатор українізації шкільної освіти та створення низки нових освітніх закладів (ліцеї, гімназії, зокрема ліцей «Героїв Крут»), професор Львівського університету (2003). За громадськ-політичну діяльність проголошена «Героїнею світу» (1988; США, Рочестер). Народилася у Львові 1940.
Чоловік Ігор упорядкував 10 томів творчої та наукової спадщини і документів дружини. З 2013 Міжнародний освітній фонд ім. Я. Мудрого заснував премію ім. Ірини Калинець.
«Сумую за тим періодом, коли мої однодумці були внутрішньо вільними. (…) Ми вірили, що Україна буде незалежною, тільки не знали, коли саме. З одного боку, можна сказати, що той перший арешт перекреслив життя, але з другого – ні, бо воно малу іншу програму. Я зовсім не заздрю тим, які обирали позицію байдужості та відстороненості, бо то штовхало на компроміс із совістю, а значить на служіння злу.»
