100 років тому:
30.10.1925 – у м. Львів народилася Ірина Савицька-Козак-«Бистра», заступниця референта УЧХ крайового проводу ОУН ЗУЗ, зв’язкова Головного командира УПА Романа Шухевича. Батько Йосиф Савицький – лікар, мати Євдокія Савицька – вчителька. Ірина закінчила народну школу у Львові (1939), Львівську академічну гімназію (1943), навчалася на Державних медико-природничих фахових курсах у Львові (1943-1944). Членкиня Пласту (1939) та Юнацтва ОУН (1939), вишкільниця Крайового осередку Юнацтва ОУН на ЗУЗ. Організатор і комендант жіночої школи кадрів у Карпатах (05-07.1944; Калущина), заступниця референта УЧХ Крайового проводу ОУН на ЗУЗ (Катерини Зарицької) та організаційний референт УЧХ (1944-1945). Організатор мережі УЧХ (санітарні пункти, підпільні шпиталі, магазинування медичних препаратів та матеріалів), вишкільних курсів для персоналу УЧХ. Зв’язкова ГК УПА Романа Шухевича. За дорученням Р. Шухевича, не використовуючи організаційну мережу (з огляду на можливу інспірацію туди агента НКДБ), із організаційною поштою самостійно перейшла на Захід (08-12.1946). Вийшла заміж за колишнього старшину-дивізійника Володимира Козака (1948), в шлюбі народилася донька Роксоляна. Активна діячка громадсько-політичного життя української діаспори в Мюнхені: «Пласт», «Об’єднання українських жінок», ЗЧ ОУН (1946-1954), ОУН(з) (1954-2015), Закордонного представництва УГВР. Лицар Бронзового Хреста заслуги (25.04.1945). Померла в Мюнхені 2015.
«При всіх важких подіях в минулому я вміла розрізняти між добрими і поганими людьми, була свідома, що є добрі і погані люди в кожному народі. А тепер я почала ненавидіти цілий нарід [німецький], бо представники цього народу, яких я зустрічала, всі були жорстокі. Ту ненависть я перенесла потім на росіян, бо все трагічне і жорстоке, що приходилося переживати за другої большевицької окупації було пов’язане з мовою і зарозумілістю того народу. До сьогодні чую крики при мордуванню людей: “Украины не было, нет и быть не может”.» Ірина Савицька-Козак.
